Карл Маркс (Karl Marx)
«Жодна людина не надала світу більшого впливу, ніж Карл Маркс в XX столітті»
— Жак Атталі (французький економіст,
письменник і великий політичний діяч)
Біографія. Карл Генріх Маркс (нім. Karl Heinrich Marx) народився 5 травня 1818 року в місті Трір. Карл Маркс був третьою дитиною в сім’ї трірського адвоката єврейського походження Генріха Маркса (1777-1838), який походив із роду рабинів. У 1830-1835 роках Карл відвідував гімназію Фрідріха міста Трір, яку закінчив в 17-річному віці. Закінчивши гімназію в Трірі c добрими оцінками з німецької, латинської, грецької та французької мов, математики, Маркс вступив до університету, спочатку в Боннський, де провчився два семестри, потім в Берлінський, де вивчав юридичні науки, історію, історію мистецтв і філософію.
У 1837 році таємно заручився з Женні фон Вестфален, 1814 року народження, що походила з аристократичного роду, яка пізніше стала його дружиною [4, с. 223-233].
У 1841 році Карл Маркс закінчив Берлінський університет екстерном, представивши докторську дисертацію під назвою «Різниця між натурфілософією Демокріта і натурфілософією Епікура». Дисертацію він захистив в Йенском університеті через матеріальні труднощі. Маркс збирався викладати разом з Б. Бауером філософію в Боннському університеті, проектував видання за участю Людвіга Фейєрбаха журналу під назвою «Архів атеїзму», планував писати роботу про християнському мистецтві. Але реакційна політика уряду і сім’я змусили Маркса відмовитися від наукового кар’єри. У цей час рейнські радикальні буржуа, що мали точки дотику з лівими гегельянцями, заснували в Кельні опозиційну газету «Rheinische Zeitung». У 1842-1843 роках Карл Маркс працював журналістом і редактором цієї газети. На початку Маркс висловлювався на користь відміни цензури, потім перейшов до відкритої критики уряду [1, с. 119-128].
Після спроби прусського уряду підкупити Маркса, запропонувавши йому перейти на прусську державну службу, під загрозою арешту молода сім’я переїжджає в Париж в кінці жовтня 1843 року, де Маркс подружився з Генріхом Гейне та Фрідріхом Енгельсом, з яким його до кінця життя пов’язували узи дружби і спільна робота. Саме Енгельс звернув увагу Маркса на становище робітничого класу.
Після березневої революції переїхав до Німеччини, в Кельн. Там йому вдалося в короткі терміни спільно з Енгельсом організувати випуск великої щоденної революційної газети «Neue Rheinische Zeitung», за що був висланий з Німеччини 16 травня 1849 року. Спочатку Маркс зі своєю сім’єю відправився в Париж, але після демонстрації 13 червня 1849 року було надіслано і звідти. В кінцевому рахунку сім’я Маркса переїхала в Лондон, де сам Маркс прожив до самої смерті і створив свої головні економічні твори, включаючи «Капітал».
Карл Маркс помер у Лондоні в 1883 році у віці 64 років. Похований на Хайгейтском кладовищі [2, с. 199-215].
Основні ідеї. Концепція матеріалістичного розуміння історії є основою світогляду Маркса і має методологічне значення. Спираючись на неї, Маркс дає відповідь на найважливіші філософські питання. До Маркса переважали ідеалістичні погляди на виникнення і розвиток людського суспільства. Головною рушійною силою історичного розвитку вважався розум людей, а різні історичні епохи розрізнялися за характером переважали в них ідей. Маркс відкрив велике значення матеріального виробництва, як основи суспільства, яке не тільки є необхідною умовою існування, але і визначає весь лад життя людей. Саме у виробництві люди роблять найбільш істотний: творять історію, змінюючи зовнішній світ і самих себе. Головною рушійною силою історії є конфлікт між продуктивними силами і виробничими відносинами.
Здійснивши синтез матеріалізму і діалектики, Маркс створив метод матеріалістичної діалектики, протилежний гегелівському, і використовував його в «Капіталі» для аналізу розвитку капіталістичного суспільства. Філософські категорії, що описують процес розвитку, Маркс поєднав в єдину систему за допомогою методу сходження від абстрактного до конкретного. Центральне місце в марксистській матеріалістичній діалектиці займає поняття розвитку (загальна властивість матеріального світу) і принцип загального взаємозв’язку (всі предмети і явища взаємообумовлені). Розвиток описується загальними рисами: джерело розвитку об’єкта укладено в самому об’єкті (розвиток є завжди внутрішньо властивий даному об’єкту процес); розвиток завжди є незворотнім (повне повернення розвивається матеріальної системи до колишніх станів неможливий); розвиток містить риси наступності (досягнуте в минулому використовується в подальшому розвитку); розвиток направлено в сторону поступального сходження від нижчого до вищого, від простого до складного (повторення пройдених етапів виключено); розвиток відбувається по спіралі (в процесі розвитку на вищих стадіях відбувається часткова повторюваність деяких рис пройдених стадій).
У питаннях соціології, спираючись на діяльнісний підхід, Маркс намагався теоретично (реконструкція економічної структури) розвинути наукове і об’єктивне пояснення існування суспільства, де б воно постало в якості єдиної і цілісної системи. Маркс (на відміну від Огюста Конта) вважав, що протиріччя між підприємцем (буржуазія) і робочим (пролетаріат) в умовах індустріального суспільства не є минущими, а основними, і виступають в якості двигуна соціальних змін. Також Марксом була піднята проблема людини, яка постраждала від суспільного поділу праці в його пошуках шляхів і способів досягнення гармонійної цілісності. Звідси надалі народилася ідея людського відчуження і самовідчуження, що прискорила виникнення сильної інтелектуальної традиції, яка істотно визначила склад панівних парадигм людинознавства XX столітті [5, с.602].
Історична роль. Ще за життя Маркса деякі його ідеї оголошувалися геніальними, а інші піддавалися жорстокій критиці. Значна частина робіт самого Маркса була присвячена полеміці з опонентами. Пройшовши істотну національну модернізацію, ідеї Маркса стали ядром ряду ідеологій революційних рухів XX століття і справили величезний вплив на хід світової історії XIX-XX століть. Німецький учений виступив з теоретичним обґрунтуванням права пролетаріату на революцію. Занурившись в політекономію, він після двадцяти років самовідданої роботи створив «Капітал» – величезна праця, що містить докладний аналіз закономірностей капіталістичного способу виробництва.
Увічнення пам’яті. На батьківщині Карла Маркса в місті Трірі, де народився Маркс, знаходиться музей.
Після перемоги Жовтневої революції в Росії в 1917 році, у міру затвердження нової комуністичної ідеології на території Росії багато центральних вулиць великих і малих міст країни стали перейменовувати в вулиці Карла Маркса.
Після Другої світової війни ім’я Маркса стали також привласнювати об’єктам в соціалістичних країнах – місто Хемніц в НДР з травня 1953 по квітень 1990 років називався «Карл-Маркс-Штадт», який перебував у центрі однойменного округу. Є в Берліні Карл-Маркс-Алеї і знаходиться на ній однойменна станція метро.
Перший в світі пам’ятник Карлу Марксу було відкрито 1 травня 1918 року в Пензі. Примітно, що нові пам’ятники продовжують відкриватися і в пострадянський час.
Найвідоміші наукові роботи Карла Маркса.
1. К.Маркс // Капітал, том 1, 1867.
2. К.Маркс // Капітал, том 2, 1885.
3. К.Маркс // Капітал, том 3, 1894.
4. К. Маркс // Капітал, том 4, 1905-1910.
5. К. Маркс // Тези про Фейєрбаха, 1957.
6. Маркс К., Енгельс Ф. // Німецька ідеологія, 1955.
7. К. Маркс // Економічно-філософські рукописи 1844 року, 1956.
8. Маркс К., Енгельс Ф. // До критики політичної економії, 1959.
Література:
1. Історія економіки та економічної думки: навчальний посібник / Г.М. Григорян, О.О. Губарєв, Т.Є. Калашник, В.Ю. Кривобок. – Харків, 2010. – 316 с.
2. Історія економічних навчань / Л.Я. Корнічук, Н.О. Татаренко, А. М. Поручник, О.В. Ткаченко, Г.Ю. Кирилова і т.д .; – Київ: Видавництво. КНЕУ, 2005. – 564 с. – Розділ 7.
3. Історія економічних вчень. Макроекономіка / Б.М. Бережний, В.С. Кушнір, Л.Є. Сухомлин. – Харків: «Еспада», 2007. – Розділ 5.
4. Історія економічних вчень: навчальний посібник / А.М. Ващіпін, П.Й. Мясловскій, Б.М. Шевчик і т.д .; – Львів: «Новий світ – 2000», 2011. – 436 с. – Розділ 3.
5. Економічно-філософські рукописи 1844 года / К. Маркс, Ф. Енгельс. – Москва: Политиздат, 1956.