• Торстейн Бунде Веблен (Thorstein Bunde Veblen)

     Торстейн Бунде Веблен (Thorstein Bunde Veblen)
    Результат будь-якого серйозного дослідження – поява двох нових питань
    там, де їх було всього одне.
    (Т. Веблен)
    Біографія. Торстейн Бунде Веблен народився 30 липня 1857 р. у м. Като, штат Вісконсін, в Америці. Майбутній вчений народився у родині норвезьких емігрантів – Томаса та Кеті Веблен. Торстейн був шостою дитиною у родині. Його дитинство пройшло у Нерстранді (штат Мінесота), де батько вченого мав ферму. У 1865 році Торстейн з родиною переїхали до Уіллінгу, де батько продовжив займатися фермерством.
    У 1874 році Торстейн Веблен вступив до Карлтонського коледжу у Нортфілді, який закінчив екстерном. У 1880 році майбутній вчений отримав місце викладача у штаті Медісон, але через рік навчальний заклад закрився, і Веблен був вимушений повернутися на ферму до батька.
    У 1883 році Торстейн Веблен вступає до Університету Гопкінса (Johns Hopkins University, Балтімор) і починає вивчати політичну економію та філософію. Його навчанню в університеті завадили фінансові труднощі, тож за допомогою батька майбутній економіст переводиться до Йельського університету (Yale University, Коннектикут) . У 1884 році він закінчує університет з відзнакою і отримує звання доктора філософії.
    У 1892-1906 був викладачем у Чиказькому університеті (University of Chicago, Іллінойс), в 1906-1909 – у Стенфордському університеті (Stanford University, Каліфорнія), з кінця 1910-1917 був лектором в Університеті штату Міссурі (University of Missouri, Колумбія).
    Торстейн Веблен помер 3 серпня 1929 р. у 72-річному віці у Менкло-Парк (Каліфорнія).
    Академічна діяльність та професійне визнання. Торстейн Веблен друкувався в багатьох економічних журналах і активно займався викладанням.
    Його академічна діяльність пов’язана з багатьма американськими університетами і організаціями. Був викладачем у Чиказькому, Стенфордському та Міссурійському університетах. Веблен став одним із засновників нової школи соціальних досліджень у Нью-Йорку і був редактором «Журналу політичної економії» («Journal of Political Economy»). Восени 1918 року Веблен приймає пропозицію редагувати журнал “Dial” в Нью-Йорку. На один рік, з жовтня 1918 року по жовтень 1919 року, “Dial” з його редакційної рубрикою “Про програму реконструкції” стає трибуною ідей Веблена.
    Торстейн Веблен зробив вагомий вклад у розвиток економічної науки. Професійна діяльність вченого мала і позитивні, і негативні відгуки. Представники консервативної більшості критикували його ідеї через різку позицію стосовно великого бізнесу. Вони вважали більшість його теорій нереалістичними. Навпаки, представники ліберально-демократичної інтелігенції захоплювалися Вебленом через його конструктивну та оригінальну критику «бездіяльного класу».
    Концепція «еволюції індустріальної системи» отримала подальший розвиток в дослідженнях відомого економіста і соціолога Дж. К. Гелбрейта, у ряді футурологічних моделей О. Тоффлера, Р. Хейлбронера та ін.
    Наукова діяльність. Торстейн Веблен – основоположник  інституціоналізму, теорії, яка надає першочергового значення історично певних форм соціальної поведінки, або інститутам. У «Теорії бездіяльного класу» він стверджував, що поведінка споживачів, всупереч уявленням неокласичної теорії, визначається не індивідуальними оцінками товарів за ступенем їх корисності. Так, поведінка «бездіяльного класу» обумовлена бажанням підкреслити свою привілейованість за допомогою «демонстративного споживання» і «демонстративного марнотратства», а нижчі класи часом прагнуть копіювати поведінку «бездіяльного класу».
    Найважливішим підсумком теоретичної діяльності Веблена стало його вчення про “абсентеїстську» власність. Це власність бізнесменів, які не беруть безпосередньої участі у виробництві. Якщо раніше, на стадії “панування підприємців”, прибуток був закономірним підсумком корисної підприємницької діяльності, то в умовах “грошового господарства” ХХ ст. головним засобом отримання прибутку став кредит. Саме за допомогою кредиту бізнесмени (представники “бездіяльного класу”) присвоюють акції, облігації, інші фіктивні цінності, які приносять величезні доходи. У підсумку непомірно розширюється ринок цінних паперів, зростання розміру “абсентеїстської” власності у багато разів перевершує вартість матеріальних активів корпорацій. “Абсентеїстська власність” – основа існування “бездіяльного класу”, причина загострення конфлікту між індустрією і бізнесом.

    Таким чином, Веблен дуже тонко аналізує реальні аспекти економіки США початку нинішнього століття: перехід економічної влади в руки фінансових магнатів, маніпулювання фіктивним капіталом як одним з головних засобів примноження фінансового капіталу. Разом з тим цей економіст був переконаним прихильником мінової концепції: корінь соціальних конфліктів він шукав у сфері обігу, а не виробництва, протиріччя останнього трактувалися їм як другорядні. Торстейн Веблен вважав, що в ринковій економіці споживачі піддаються всіляким видам громадського і психологічного тиску, що змушують їх приймати нерозумні рішення. Саме завдяки Веблену в економічну теорію ввійшло поняття «демонстративне споживання», яке отримало назву «ефект Веблена». Ефект Веблена – поширене явище споживання, яке виникає при споживанні благ, в основному недоступних для більшості звичайних споживачів у зв’язку з їх високою ціною, що підкреслює соціальну значимість їх власників. При такому споживанні спостерігається пряма залежність: чим вища ціна на який-небудь продукт, тим вище рівень його споживання.

    Веблен стверджував, що наявність монополій значно скорочує обсяги виробництва і призводить до штучного підвищення біржових та інших цін, здатного викликати серйозною кризою (передбачений їм криза, Велика депресія, настав через три місяці після його смерті в 1929). За Вебленом, розумно влаштоване суспільство міг би створити клас інженерів і технологів; в цьому суспільстві мав би існувати генеральний штаб і здійснюватися єдиний контроль над виробничими процесами. Технократизм Веблена висловився також в його концепції відставання свідомості людей і суспільних інститутів від науково-технічного розвитку. Внаслідок цього відставання, на думку Веблена, суспільний прогрес в 20 в. звівся головним чином до суто індивідуальної адаптації до технологічного прогресу.
    Найвідоміші наукові праці Т. Веблена.
    1. Veblen T. The Theory of the Leisure Class: An Economic Study of Institutions. / T. B. Veblen. – New York: MacMillan, 1899. – 400 p.
    2. Veblen T. The Theory of Business Enterprise. / T. B. Veblen. – New York: Charles Scribner’s Sons, 1904. – 350 p.
    3. Veblen T. The Instinct of Workmanship and the State of the Industrial Arts. / T. B. Veblen. – New York: MacMillan, 1914. – 391 p.
    4. Veblen T. Imperial Germany and the Industrial Revolution. / T. B. Veblen. – New York: MacMillan, 1915. – 344 p.
    5. Veblen T. An Inquiry into the Nature of Peace and the Terms of Its Perpetuation. / T. B. Veblen. – New York: MacMillan, 1917. – 399 p.
    6. Veblen T. The Higher Learning in America: A Memorandum On the Conduct of Universities By Business Men. / T. B. Veblen. – New York: B. W. Huebsch, 1918. – 299 p.
    7. Veblen T. The Place of Science in Modern Civilisation and Other Essays. / T. B. Veblen. – New York: B. W. Huebsch, 1919. – 476 p.
    8. Veblen T. The Vested Interests and the Common Man. / T. B. Veblen. – New York: B. W. Huebsch, 1919. – 194 p.
    9. Veblen T. The Engineers and the Price System. / T. B. Veblen. – New York: B. W. Huebsch, 1921. – 169 p.
    10. Veblen T. Absentee Ownership and Business Enterprise in Recent Times: The Case of America. / T. B. Veblen. – New York: B. W. Huebsch, 1923. – 445 p.
    Публікації про життєвий шлях та наукову діяльність Т. Веблена.
    1. Grusky David B. Thorstein Veblen The Theory of the Leisure Class. // Social Stratification. Class, Race, and Gender in Sociological Perspective / Westview Press, – №3. – P. 862-870.
    2. Ronald Fernandez. Thorstein Veblen.  //  Mappers of Society: The Lives, Times, and Legacies of Great Sociologists. — London: Praeger, 2003. — P. 177.
    3. Edgell S. Veblen in Perspective: His Life and Thought. / S. Edgell. – New York: Armonk, 2001. – 209 p.
    4. Bell D. Veblen and the New Class. // The American Scholar / The Phi Beta Kappa Society. – 1963. – №32 (4). – P. 616–638.
    5. Riesman D. Thorstein Veblen. / D. Riesman. – New York: Charles Scribner’s Sons, 1953
    6. Knoedler, Janet & Mayhew Thorstein Veblen and the Engineers: A Reinterpretation. // History of Political Economy. – 1999. – №31 (2). – P. 255–272.
    7. Duggar, William M. The Origins of Thorstein Veblen’s Thought. // Social Science Quarterly / University of Texas Press. – 1979. – №60 (3). – P. 424–431.

    • Кількість переглядів: 2 182