ПОСТ-РЕЛІЗ Щорiчної Мiжнародної наукової конференцiї CED–2018 у ХНЕУ ім. С. Кузнеця

• В. Пономаренко, д.е.н., професор, член-кореспондент НАПН України, заслужений діяч науки і техніки України, ректор Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця.
• В. Кремень, д.філос.н., професор, Академік НАН України Президент Національної академії педагогічних наук України.
• С. Чернов, д.н.держ.упр., голова Харківської обласної ради.
• В. Бакіров, д.соціол.н., професор, Академік НАН України, член-кореспондент НАПН України, заслужений діяч науки і техніки України, ректор Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.
• В. Цибакова, доктор наук, професор, ректор Вищої школи економіки та менеджменту в публічному адмініструванні в Братиславі (Словаччина).
• Монкевічіус Альгірдас,  ректор Університету імені Миколаса Ромеріса (Литва).

• актуальні проблеми реформування поточної системи освіти в умовах інноваційно- інвестиційного розвитку економіки, актуалізації таких моделей освіти як: глобального еволюціонізму, освіти на базі концепції “стабільного середовища безпеки”, глобальна модель освіти, модель космічної освіти,  випереджаюча, ноосферна моделі освіти, освіти гуманістичного, інноваційного типу із збереженням національної традиції;
• обґрунтування питання щодо секторів національної економіки, що мають найбільший потенціал зростання в короткостроковій перспективі і, отже, потребують спеціальної державної політики регулювання соціально-економічних відносин та підтримки їх розвитку. Проте учасникам вдалося виробити компромісну позицію щодо концептуальних основ державного регулювання інноваційно-активних бізнес-структур в сфері обслуговування та в фінансово-кредитній сфері. Було обґрунтовано, що наявність цільових державних програм інноваційного розвитку покращує сприйняття ділового середовища іноземними інвесторами та розширює основи співпраці на міжнародному рівні;
• конвергентні науково-технологічні платформи можуть стати рушійними силами прискорення соціально-економічного розвитку в Україні і потребують створення спеціальної інфраструктури конвергенції знань і технологій. На основі вивчення динамічних характеристик європейського дослідницького простору були розроблені методичні підходи до розбудови інноваційної екосистеми, які передбачають формування партнерських відносин між органами державного управління та реальним сектором економіки на підгрупі конвергенції знань, технологій та потреб бізнесу.

За результатами роботи конференції розроблена резолюція, в якій запропоновано шляхи та заходи щодо визначення точок зростання економіки України, подолання кризових ситуацій її розвитку, спричинених складною політико-економічною ситуацією в країні. До основних рекомендацій конференції можливо віднести наступне:

• представлено методичні підходи до конвергенції інноваційних знань та технологій, що забезпечують розвиток реального сектору економіки європейських країн та України. Надано аналіз залежності інноваційного потенціалу соціально-економічних систем від показників комунікаційної транзитивності інноваційного середовища. Запропоновані методичні основи формування партнерських відносин між органами державного управління та реальним сектором економіки на підгрупі конвергенції знань, технологій та потреб бізнесу;
• для сталого соціально-економічного розвитку суспільства важливим є розвиток підприємств з позиції розробки та впровадження систем управління знаннями з метою використання інтелектуального капіталу,  інноваційних методів формування та розвитку персоналу, а саме малобюджетних методів управління персоналом: онлайн рекрутмент, Shadowing, Buddying, дистанційне навчання, “Віртуальна школа”, “Корпоративний онлайн університет, “Кар’єрний портал”, внутрішній “Ярмарок вакансій”, Secondment, організаційні тести, сторітеллінг, відео навчання; розвинення нормативно-законодавчої бази регулювання гнучкості праці, що надасть можливість застосовувати нестандартні форми зайнятості.
• оскільки саме експортно-орієнтовані сектори національної економіки залишаються найбільш привабливими для інвестицій, державна політика регулювання соціально-економічних відносин повинна враховувати пріоритетність секторів, що мають найбільший потенціал зростання на короткострокових горизонтах планування та в довгостроковій перспективі.