Кузнець Семен Абрамович (Саймон Смит Кузнець) (30 квітня 1901 р., Пінськ, Російська імперія – 8 липня 1985 р., Массачусетс, США) – американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки 1971 року.
Народився 30 квітня 1901 р. у м. Пінську (сучасна Білорусія). В 1909 р. родина Кузнєцов переїхала до Рівного, де С. Кузнець навчався у реальному училищі. В 1915 р., будучи змушеної військовими обставинами, родина Кузнєцов переїхала до Харкова, де С. Кузнець в 1915 – 1917 рр. продовжив навчання у 2-му реальному училищі, закінчивши його основні й додатковий класи. В 1918 р. С. Кузнець вступив у Харківський комерційний інститут, де вивчав економічні дисципліни, статистику, історію та математику під керівництвом професорів економіста П. І. Фоміна, статистика О. М. Анциферова, історика господарства та економічної думки В. Ф. Левитського, математика С. Н. Бернштейна та інших. Фундаментальні академічні курси ХКІ сприяли набуттю ним “виняткової” ерудиції в питаннях економіки, а також в історії, демографії, статистиці, природничих науках. На рубежі 1920 – 1921 рр. нормальний хід занять у ХКІ був перерваний подіями Громадянської війни та розпочатою радянським урядом реорганізацією інституту. У ці ж роки С. Кузнець поступив на службу у відділ праці Південбюро ВЦРПС та опублікував свою першу наукову працю “Грошова заробітна плата робітників та службовців фабрично-заводської промисловості м. Харкова в 1920 р.”. У ній він досліджував динаміку різних форм оплати праці по галузях промисловості в Харкові та диференціацію доходів залежно від систем оплати праці. В 1922 р. родина Кузнєців емігрувала до США.
С. Кузнець продовжив свою вищу освіту в Колумбійському університеті під керівництвом видатного американського економіста, видного представника інституціонального напряму в економічній науці, організатора Національного бюро економічних досліджень (NBER) У. К. Мітчелла. С. Кузнець послідовно одержав ступені бакалавра (1923 р.), магістра (1924 р.) і доктори філософії (1926 р.). Як свою магістерську дисертацію він захистив написану в Харкову роботу “Економічна система д-ра Шумпетера, що викладається та критикується”. Докторською дисертацією С. Кузнеця стало дослідження “Вікові рухи у виробництві і цінах”.
В 1927 р. С. Кузнець став співробітником NBER, де працював до 1961 р. Водночас, з 1930 по 1954 рр. Кузнець обіймав посаду професора по кафедрі економіки і статистики Пенсільванського університету. Пізніше, з 1954 по 1960 рр., викладав в університеті Джона Гопкінса, а з 1960 і до виходу на пенсію в 1971 р. – у Гарвардському університеті. С. Кузнець співробітничав з рядом дослідницьких організацій та урядових відомств. В 1932 – 1934 рр. їм, як співробітником Департаменту комерції (Міністерства торгівлі), була проведена перша офіційна оцінка національного доходу США та закладені основи системи національних рахунків. В 1936 р. він брав активну участь в створенні Конференції по вивченню доходів і добробуту, завданням якої був розвиток системи національних рахунків у США. У період Другої світової війни Кузнець був заступником директора Бюро планування та статистики Ради по військовому виробництву. У післявоєнний період, був радником урядів Тайваню, Японії, Індії, Південної Кореї та Ізраїлю, сприяючи становленню національних систем збору економічної інформації. Активно співробітничав із Центром росту Єльського університету, Радою з досліджень в області соціальних наук (SSRC). Протягом багатьох років С. Кузнець був одним з лідерів Конференції із дослідження національного доходу і багатства (Conference on Research in National Income and Wealth), виступивши одним з ініціаторів її скликання.
За роки своєї наукової діяльності С. Кузнець вплинув на розвиток цілого ряду галузей економічної думки. З його іменем пов’язують становлення сучасної економіки як емпіричної наукової дисципліни, розвиток статистичних методів досліджень і появу кількісної економічної історії. На погляди, і на наукову методологію самого Кузнеця вплинула отримана їм у Харкові, та цілком підтримувана й У. К. Мітчеллом методологічна установка на статистичну, індуктивну побудову гіпотез в економіці та на їх емпіричну перевірку. С. Кузнець із глибоким скептицизмом ставився до апріорних і спекулятивних побудов. Відзначається вплив на С. Кузнеця поглядів Й. Шумпетера (який вказував на зв’язок між технологічними змінами та діловим циклом), з яким він вів тривалу наукову полеміку; поглядів А. Пігу (який вказав на обставини, за яких ринок не здатний максимізувати добробут); поглядів В. Парето (який пропонував законодавчі заходи щодо регулювання розподілу доходів домогосподарств). Також, слід зазначити ґрунтовне знайомство С. Кузнеця із економічною наукою Росії і України початку ХХ ст. В 1920-х рр. він рецензував і перекладав маловідомі на Заході роботи М. Д. Кондратьєва, Є. Є. Слуцького, С. О. Первушина, А. Л. Вайнштейна.
Першим великим дослідницьким проектом, до якого був залучений С. Кузнець було розпочате в середині 1920-х рр. дослідження довгих рядів економічної динаміки. Зібрані і систематизовані ним дані охоплювали період з 1865 по 1925 рр., а за деякими показниками сягали 1810 р. Застосувавши для аналізу рядів апроксимуючі криву Гомперца й логістичну криву, С. Кузнець виявив, що їх характеристики із прийнятною точністю описують більшість економічних процесів. Статистичний аналіз отриманих кривих, порівняння теоретичних і емпіричних рівнів, дозволив виділити середньострокові, тривалістю в 15 – 25 років, цикли економічної кон’юнктури, що знаходяться між “довгими хвилями” Кондратьєва й короткими бізнес-циклами. Прагнучи встановити природу цих циклів, С. Кузнець детально проаналізував динаміку чисельності населення, показники будівельної промисловості, руху капіталу, національного доходу та інші змінні. Найбільш чітко цикли проявлялися в будівництві та у демографічних показниках, що дало підстави С. Кузнецю припустити наявність закономірностей, які впливають на темп економічного зростання, і пов’язаних із процесами інвестування та з демографічними змінами.
В 1931 р., за вказівкою керівника NBER У. К. Мітчелла, С. Кузнець розпочав працювати над проблемою оцінки національного доходу США. В 1934 р. було надано оцінку національного доходу США за період 1929 – 1932 рр. Далі, її було розширено до 1919 – 1938 рр., потім, і до 1869 р. Кузнецю вдалося розв’язати численні проблеми, починаючи від браку джерел інформації та проведення оцінки погрішностей, і закінчуючи вдосконаленням теоретичної концепції національного доходу. Кузнець добився великої точності розрахунків. Його роботи дозволили проаналізувати структуру національного доходу, і піддати детальному дослідженню цілий ряд окремих проблем національної економіки. Удосконалені Кузнецем методи розрахунків національного доходу та пов’язаних показників стали класичними й лягли в основу системи національних рахунків. Аналізуючи розподіл доходів серед різних груп населення, Кузнець висунув гіпотезу про те, що в країнах, які перебувають на ранніх щаблях економічного розвитку, нерівність доходів спершу зростає, але в міру зростання економіки має тенденцію знижуватися. Це припущення лягло в основу так званої “кривої Кузнеця”.
Досліджуючи процес формування національного доходу, С. Кузнець вивчав взаємозв’язки та пропорції між випуском і доходами, споживанням і заощадженнями. Проаналізувавши тривалі ряди даних економічної кон’юнктури для 20 країн, Кузнець виявив довготривалі тенденції в зміні співвідношень і пропорцій капітал/випуск, частки чистого капіталоутворення, частки чистих інвестицій та ін. Зібрані та систематизовані дані дозволили піддати емпіричній перевірці низку існуючих гіпотез. Зокрема, це стосувалося положень, висловлених у теорії Дж. М. Кейнса.
У роки Другої світової війни С. Кузнець брав участь у дослідницькому проекті з постановки цілей для військово-економічного планування. Використовуючи систему розрахунків національного доходу та ранню форму лінійного програмування, проводилися оцінки можливостей для розширення військового виробництва, а також визначення матеріальних ресурсів, які могли обмежити процес зростання випуску.
Не менш значущими були роботи С. Кузнеця із дослідження економічного зростання, розпочаті у післявоєнний період. Він вів їх будучи головою Комітету з економічного зростання Наукової ради із соціальних досліджень (SSRC). Запропонована ним дослідницька програма передбачала емпіричні дослідження за чотирма ключовими елементами економічного зростання. До них він відносив демографічне зростання, зростання знань, адаптацію країн до факторів зростання та зовнішні економічні відносини між країнами. Кузнець вважав, що загальна теорія економічного зростання має пояснювати і механізм розвитку передових промислових країн, і причини, що заважають розвиткові відсталих країн, охоплювати країни як з ринковою, так і із плановою економікою, країни великі і малі, розвинені, ті, що розвиваються, пояснювати вплив на економічне зростання зовнішньоекономічних зв’язків.
Їм були зібрані та проаналізовані статистичні показники, що характеризують економічну динаміку 14 країн Європи, США і Японії за 60-літній період. Аналіз отриманих матеріалів призвів до висунення низки гіпотез, щодо різних аспектів механізму економічного зростання. Щодо рівнів і варіабельності темпів зростання, структури ВНП і розподілу трудових ресурсів, розподілу доходів між домогосподарствами, структури зовнішньої торгівлі. Кузнецем було закладено історично обґрунтовану теорію економічного зростання. Центральною темою цих емпіричних досліджень було те, що зростання агрегованого продукту країни неминуче припускає глибокі зміни всієї її економічної структури. Це перетворення стосується багатьох аспектів економічного життя – структури випуску, галузевої і професійної структури зайнятості, розподілу занять населення на роботу усередині родини й на ринкову діяльність, структури доходів із точки зору факторів виробництва, чисельності, вікового складу і територіального розподілу населення, потоків товарів, капіталу, робочої сили й знань між країнами, організації промисловості та державного регулювання. Подібні зміни, на його думку, є необхідною умовою сукупного росту і, раз почавшись, формують, стримують або підтримують наступний економічний розвиток країни.
Нарешті, у своїх історико-економічних роботах 1960-х – 1980-х рр., С. Кузнець висловлює ідею зв’язку та взаємовпливу науково-технічних (інноваційних) і інституціональних зрушень, а також зовнішніх стосовно економіки факторів, наприклад, тих, які обумовлюють морально-політичний клімат у суспільстві, та їх впливу на хід і результати економічного зростання. Також, Кузнецом був наданий глибокий аналіз впливу на процес економічного зростання демографічних показників.
Премія Шведського банку з економіки ім. А. Нобеля була присуджена С. Кузнецю в 1971 р. за “емпірично обґрунтоване тлумачення економічного зростання, що призвело до нового, більш глибокого розуміння економічних і соціальних структур, і процесу розвитку”.
С. Кузнець обирався Президентом Американської економічної асоціації (1954 р.), президентом Американської статистичної асоціації (1949 р.), почесним членом Асоціації економічної історії, Королівського статистичного суспільства Англії, членом Економетрічного товариства, Міжнародного статистичного інституту, Американського філософського товариства, Королівської Шведської академії, членом-кореспондентом Британської академії. Нагороджений медаллю Френсіса Уокера ( 1977 р.).