ФОМІН Петро Іванович

1873, Москва – не раніше 1930

Народився в Москві, по закінченні гімназії вступив на юридичний факультет Імператорського Московського університету. У 1895 р. перевівся на юридичний факультет Імп. Харківського університету, який у 1897 р. успішно закінчив.

Тривалий час працював завідувачем відділом статистки і секретарем Ради З’їздів гірничопромисловців Півдня Росії. З 1912 р.– приват-доцент Імп. Харківського університету, один з організаторів і провідних викладачів Харківського комерційного інституту (курси політичної економії й економічної географії), де з 1914 р. створює і очолював роботу Кабінету економічного вивчення Росії. У 1916 р., як дисертацію на здобуття вченого ступеня магістра політичної економії і статистики, захистив у Харківському університеті першу частину своєї монографії «Гірнича і гірничозаводська промисловість Півдня Росії». У 1918 – 1920 р., не перериваючи викладацької діяльності, завідує фінансовим відділом Харківського губернського земства і Спілки споживчих товариств Півдня Росії.

З кінця 1919 р. по 1923 р.– ректор реорганізованого Харківського інституту народного господарства, декан його економічного факультету (1924 – 1929 рр.), завідувач науково-дослідною кафедрою світового господарства ВУАН. У 1920-ті рр. співробітник Вищої ради народного господарства України, де послідовно обіймав посади завідувача науково-технічним видавництвом, члена комісії з трестування, заступника начальника економічного управління, завідувача економічним відділом, начальника економічного управління і знову заступника начальника економічного управління. Із середини десятиліття на сторінках «Українського економіста», «Планового господарства», «Господарства Донбасу» брав активну участь у наукових і політичних дискусіях про шляхи розвитку вітчизняної економіки, цілі і методи економічного планування, проведення індустріалізації України.

Протягом своєї плідної наукової і педагогічної кар’єри він висунув і реалізував ідею створення першого в країні науково-дослідного економічного інституту, яким, по суті, був Кабінет економічного вивчення Росії Харківського комерційного інституту, брав участь у створенні Харківського комерційного інституту, довгий час керував його діяльністю після реорганізації 1919 р. Наукові інтереси П. І. Фоміна були зосереджені на питаннях створення і функціонування великих фінансово-промислових об’єднань, можливості і методах економічного планування в масштабах усього народного господарства країни – відстоював ідею необхідності орієнтованого, індикативного планування, що враховує хід і тенденції ринкової кон’юнктури. П. І. Фомін був одним з піонерів використання математичних і математико-статистичних методів у вітчизняній економічній науці.

Магістр політичної економії (1916 р.), професор. Удостоєний низки вітчизняних і закордонних урядових та неурядових нагород і звань (до 1917 р.).

Деякі роботи:
Горная и горнозаводская промышленность Украины. Т. 1 – 2.– Харьков, 1915 – 1926.
Очерки экономического описания России: Из курса лекций, читанных на высших коммерческих курсах Харьковского купеческого общества в 1913 – 1914 гг. – Харьков, 1914.
Экономическое изучение России: К вопр. об учреждении «Института экономического изучения России».– Харьков, 1914
Синдикаты и тресты.– Харьков, 1919.
Современное мировое хозяйство и его проблемы: Речь, произнесенная на собрании членов кафедры мирового хозяйства // Наука на Украине.– 1922.– № 2.– С. 46 – 53.
Каменноугольная промышленность СССР. Ч. 1.– Харьков, 1929.

Література:
Лортикян Э. Л. Украинские экономисты первой трети ХХ столетия: Очер- ки истории экономической науки и экономического образования.– Х.,1995.
Фомін П. І. //Економічна наука в Харківському університеті: Колективна мо- нографія / В. В. Глущенко, В. В. Александров та ін.– Х., 2005.– С. 101 – 118.
Нариси з історії Харківського національного економічного університету: Монографія / Д.Ю.Михайличенко, В.Є.Єрмаченко, О.А.Сахно, Під заг. ред. В. С. Пономаренка.– Х., 2005.