Метою освоєння дисципліни є поглиблення попередньої навчальної дисципліни «Іноземна мова», «Поглиблене вивчення іноземної мови» та навчання іноземної мови за професійним спрямуванням і формування у студентів комунікативної компетенції та мовленнєвих навичок, які відповідають підрівню С1 рівня “досвідчений користувач”.

1. Формування у студентів культурної чуттєвості та здатності привести до суспільного займенника рідну й іноземну культури.

2. Зміцнення впевненості студентів як користувачів мови, а також їхнього позитивного ставлення до вивчення мови.

3. Формування у студентів загальних та професійно-орієнтованих комунікативних компетенцій, а саме лінгвістичної, соціолінгвістичної та прагматичної.

4. Розвиток у студентів навичок спілкування через писемне мовлення, та навичок безпосереднього спілкування за допомогою комбінованих каналів зв’язку (усного, письмового, аудіовізуального, паралінгвістичного та паратекстуального).

5. Залучення студентів до таких академічних видів діяльності, які активізують і далі розвивають увесь спектр їхніх пізнавальних здібностей. 

Місце дисципліни в структурі ООП магістратури 

Вхід: навчальна дисципліна: «Іноземна мова», «Поглиблене вивчення іноземної мови»вихід:навчальні дисципліни циклу «Професійна підготовка». 

Компетенції студентів сформовані в результаті засвоєння дисципліни 

Вміння вчитися (складова компетенції навчання упродовж життя).

Лінгвістичні компетентності (лексична, граматична, семантична компетенції).

Мовленнєві вміння (говоріння, читання, письмо, аудіювання) як важливий складник лінгвістичної компетенції.

Соціокультурна компетенція.

Професійна комунікативна компетенція.У результаті засвоєння дисципліни студент повинен: 

Знати:

Фонетика

Наприкінці вивчення навчальної дисципліни з фонетики студенти повинні показати здатність як слухачів:

  • успішно визначати зміст усного мовлення носіїв іноземної мови;
  • правильно вибирати окремі елементи іноземної мови відповідно до мети комунікації і певного інтонаційного стилю; передавати зміст мовлення/ставлення, вибираючи тип інтонації і контрасти (варіанти висоти тону, темпу, гучності).

Граматика

На момент закінчення вивчення навчальної дисципліни студенти повинні: використовувати необхідні форми дієслова точно та доцільно на різних рівнях та в різних ситуаціях комунікації; знати систему способів та висловлювати своє ставлення до змісту висловлювання, використовуючи форми відповідного способу.

Граматичний зміст

Повторення видо-часової системи дієслова в активному та пасивному стані. Узгодження часів. Неособові форми дієслова: загальні характеристики, їхні семантичні особливості. Їхні функції та використання в іноземній мові. Інфінітив. Герундій. Функції герундія у реченні. Конструкції із герундієм. Повторення використання іменників, прикметників та числівників, стосовно вимогам програми та потреб студентів щодо безперешкодного та своєчасного використання їх у мові.

Словник

До завершення вивчення навчальної дисципліни ті, хто навчається, повинні вживати приблизно 5 500 слів в усному і писемному мовленні.

Соціокультурний компонент

Соціокультурний зміст чітко пов’язаний з досвідом і діяльністю тих, хто навчає, і з діяльністю тих, хто навчається. Процес набуття культурних знань і навичок повинен ґрунтуватися на набутому досвіді. Теми, що обговорюються, повинні бути не тільки інформацією для засвоєння. Обговорення тем слід пов’язувати з рідною культурою й обговоренням економічних та предметних тем. Необхідно спонукати студентів висловлювати свої думки для того, щоб стимулювати їхній словниковий запас.

Таким чином, курс навчання сконцентрований на блоці тем, що пов’язаний із соціокультурними характеристиками мови:

  • “Міжнародні академічні зв’язки”;
  • “Різноманітність сучасного світу та ведення глобального бізнесу”;
  • “Нові інформаційні технології для особистого та професійного росту”. 

Уміти:

Мовленнєві вміння Аудіювання

Наприкінці вивчення навчальної дисципліни „Іноземна мова ділового спілкування” студенти мають розуміти й спілкуватися на загальні та спеціальні теми, які подані в наступних текстах:

  • інтерв’ю, бесідах на академічну тему, новинах, об’явах, бесідах, розповідях, описах, прогнозах по телебаченню та радіо та академічних презентаціях.

Ця інформація подається: в межах діапазону тем, що передбачені програмою курсу навчання, з природною швидкістю, через аудіо- та відео записи (освітні й документальні фільми) та презентації.

Студенти повинні вміти:

  • визначати деталі, що включають імпліцитне відношення та взаємовідношенні між тими, хто веде розмову; визначати зв'язок між двома або більше пропозиціями;
  • визначати комунікативну мету висловлювання;
  • з’ясовувати значення незнайомих лексичних одиниць;
  • розуміти значення ідіом;
  • простежувати хід доказів;
  • розуміти зміну теми розмови; з’ясовувати значення двозначних виразів, використовуючи особисті знання і досвід; відокремлювати елементи дискурсу, що зможуть допомогти сформувати семантичне передбачення. 

Говоріння

Наприкінці вивчення навчальної дисципліни студенти повинні вміти спілкуватися усно у вигляді діалогів і монологів на теми, які визначені програмою.

Тривалість висловлювань збільшилася у порівнянні з попереднім основним курсом навчання.Для досягнення цієї мети студенти повинні вміти:

  • використовувати комунікативні стратегії під час розмови;
  • використовувати відповідні слова-вставки, фрази з метою досягнення порозуміння;
  • підтримувати тривалу розмову;
  • досить безпосередньо спілкуватися, не обтяжуючи співрозмовника;
  • передавати ступінь емоцій і висвітлювати особисте значення подій і випадків;
  • пояснювати й чітко доводити точку зору, надаючи необхідні пояснення і факти;
  • відображати питання або проблему чітко, пояснюючи причини або наслідки і зважаючи на переваги та недоліки різних підходів;
  • узагальнювати й висвітлювати інформацію і наводити докази з ряду джерел, вірогідно передавати детальну інформацію; виявляти ініціативу, розвивати ідеї без допомоги або спонукання з боку співрозмовника;
  • спілкуватися у групі за допомогою пошуку і надання інформації, пропонування ідей, створення позитивної реакції, підтримки, доброзичливості;
  • робити доповіді за різноманітними темами, що мають відношення до сфері інтересів студентів, розширюючи і підтримуючи ідеї за допомогою додаткових і відповідних прикладів;
  • відповідати на подальші питання, робити презентації.

Читання

Наприкінці вивчення навчальної дисципліни студенти повинні розуміти і комунікативно реагувати як на загальну, так і на специфічну інформацію за темами, передбаченими програмою для курсу навчання і поданими в наступних видах текстів:

  • статтях;
  • доповідях;
  • рекламних оголошеннях;
  • брошурах;
  • економічних текстах.

Для досягнення цієї мети повинні бути удосконалені навички читання, сформовані в основному курсі навчання. Студенти повинні вміти:

  • визначати значення ідіом;
  • розуміти зв'язок речень у складних реченнях і зв'язок між реченнями в абзаці;
  • розуміти текст у деталях;
  • визначати, заснований текст на фактах, думках чи чутках;
  • відокремлювати факти від думок;
  • відбирати і виділяти необхідні пункти  тексту;
  • робити загальні висновки з тексту;
  • робити висновки за темою/ основною ідеєю;
  • розуміти використання в тексті елементів для представлення, виправлення і викладу ідей;
  • розуміти неясно позначену інформацію;
  • вставляти пропущену інформацію в заголовки газет, рекламних оголошень тощо;
  • розуміти ставлення, думку та емоції автора; стежити за ходом доказів, оцінювати адекватність візуального матеріалу. 

Письмо

Наприкінці вивчення навчальної дисципліни студенти повинні вміти писати на теми, які визначені програмою, і складати наступні види текстів:

  • ділові листи;
  • суспільні листи;
  • контракти;
  • угоди;
  • есе;
  • звіти.

Студенти повинні вміти:

  • послідовно висловлювати думки і відповідати на аргументи інших;
  • прохати пояснень, допомоги, послуги, дозволу, інформації, вказівок тощо письмово;
  • узагальнювати і оцінювати інформацію і факти з ряду джерел;
  • представляти факти, висловлювати думки та ідеї особистого характеру або за вимогами навчальної програми; розвивати думку, наводити докази на у підтримку або проти певної точки зору;
  • пояснювати переваги й недоліки різних підходів і думок.