Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця)

Змiст
  • img
  • img
  • img
  • img
  • img

Вільям Спенсер Вікрі

 

Вільям Спенсер Вікрі (William Spencer Vickrey)

 
Треба прагнути не збалансованого бюджету, а збалансованого ринку праці. – Нобелівський лауреат Вільям Вікрі.
 
Біографія.    Американський економіст Вільям Вікрі  народився 21 червня 1914 р. у Вікторії (провінція Британська Колумбія, Канада).
 
Він вчився в школі, в Академії Філіпса в Андовері, штат Масачусетс. А вже середню освіту здобув в Європі й США. У 1935 р. йому було присвоєно звання бакалавра з математики в Єльському університеті. Далі він вже в Колумбійському університеті (1935–1937 рр.) засвоював економіку і здобув звання магістра. Після університету, Вікрі працював у Національній раді планування ресурсів (м. Вашингтон) та відділі податкових досліджень Державного казначейства США.
 
Під час Другої світової війни проходив альтернативну службу, половину терміну якої присвятив розробці нового податку на спадкування для Пуерто-Рико. За цю працю Вікрі у 1948 було присуджено ступінь доктора економіки Колумбійського університету.
 
Докторська дисертація Вікрі «Порядок денний для прогресивного оподаткування» була ще раз опублікована як економічна класика. З 1946 Вікрі – викладач Колумбійського університету, в 1958 отримав звання професора економіки, а в 1971 – професора політичної економії.
 
Його основні наукові праці є фундаментальним внеском в економічну теорію стимулів за умов асиметричної інформації, чим зумовлюється неспроможність функціонування нормального ринку, де неякісні товари витісняють перспективні новації. Асиметричність інформації, наприклад, опосередковано спричинює безробіття, коли більшість працездатного населення активно шукає роботу. Брак інформації призводить до фальшованої поведінки партнерів, морального ризику. Більша частина досліджень ученого зосереджена на розв'язанні економічної ефективності оподаткування доходів.
 
У 1950 Вікрі входив до спеціальної групи, яка розробила нову концепцію оподаткування для Японії, надавав консультації з податкових питань США і ООН.
 
Відомо, що у 1951 році економіст одружився з Сесіль Томпсон. 1964 р. виходить друком одна з його небагатьох праць «Мікростатистика». Дослідження Вікрі з асиметричної інформації належно були оцінені Нобелівським комітетом, і йому було присуджено  Нобелівську премію. 1996 р. з економіки за «найвагоміший його внесок – схему аукціону (торгів) – класичний взірець асиметричної інформації». Так званий «аукціон Вікрі», що вважається соціально ефективним винаходом.
 
Член Американської національної академії наук, а з 1992 – президент американської економічної асоціації, почесний професор Чиказького університету.  Вільям був квакером, членом релігійної християнської общини «Релігійне Товариство Друзів».
 
Помер Вікрі в Харісоні (штат Нью-Йорк) 11 жовтня 1996 від серцевої недостатності через кілька днів після присудження йому Нобелівської премії з економіки.
 
Академічна діяльність  та професійне визнання. Нобелівську премію Вікрі отримав разом з професором економіки Гарвардського університету Дж. Міррлісом. У рішенні комітету зазначається, що ці економісти «незалежно один від одного обґрунтували і суттєво розвинули економічну теорію стимулювання при асиметричній інформації».
 
Об'єктом тривалого наукового пошуку стали «дослідження процесу прийняття рішень в економічній сфері на основі неповної, недосконалої інформації», проблеми, пов'язані з впливом інформаційних переваг на готовність до ризику індивіда, та ринкові механізми. Дослідження Вікрі та Дж. Міррліса справили вагомий вплив на регулювання системи соціального і приватного страхування, системи оподаткування й поведінки економічних суб'єктів (акторів, гравців) на кредитних та фінансових ринках.
 
Відсутність інформації, її нерівномірний розподіл у суспільстві має далекоглядні наслідки. «Наслідки неповної та асиметрично розподіленої інформації є засадними для функціонування ринку, оскільки інформаційні переваги часто можуть бути використані стратегічно», – зазначається в рішенні Нобелівського комітету. Своїми дослідженнями ці вчені заклали підвалини адекватної економічної поведінки для страхування, фінансових і кредитних ринків, оподаткування, а також для аукціонів.
 
Лауреат ще в 40-х роках у своїх працях зосередився на питанні, яким чином можуть бути організовані аукціони, щоб досягти їх найвищої ефективності.
 
Його теоретичні розробки знайшли практичне застосування в організації аукціонів цінних паперів та  ліцензій.
 
Об'єктом наукового пошуку Вікрі в 60-ті роки стає аналіз різних типів аукціонів, на основі якого він розробляє спеціальну модель, яка згодом отримала в літературі назву “модель Вікрі”. Особливість цієї моделі полягає в тому, що пропозиції робляться незалежно і таємно, а право на купівлю цінних паперів отримує той, хто запропонував найбільшу ціну, але при цьому він сплачує не її, а другу за величиною із запропонованих цін. Якщо, наприклад, із трьох покупців цінних паперів перший запропонував 100 дол., другий 200лол., а третій 300 дол., то право купити ці папери отримує третій покупець, але він сплатить за них 200 дол. Таким чином, запропонований Вікрі механізм відображав дійсне бажання покупця сплатити реальну ціну.
 
За надто високих ставок існує ймовірність того, що хтось інший поводитиметься аналогічно і тоді при купівлі необхідно буде заплатити вищу ціну, ніж реальна. Навпаки, за занадто низьких ставок існує ймовірність купівлі також за ціною, яка не відповідає реальній вартості.
 
 Ідеї Вікрі, його модель були згодом використані іншими економістами для розробки аналогічних моделей, зокрема для розміщення державних замовлень. Зроблений Вікрі аналіз має значення не лише для теорії аукціонів, а й для розробки механізмів розподілу ресурсів за умов створення соціально необхідних стимулів іншим, не менш важливим об'єктом досліджень Вікрі, в якому використовують принципи асиметричної інформації, стали проблеми формування податків на доходи в умовах існуючої зайнятості, розробка оптимальної податкової моделі.
 
У своїх працях Вікрі наголошував, що така модель повинна сприяти досягненню максимального результату для кожного, причому в умовах асиметричної інформації уряд не має даних про можливість та ефективність роботи окремого індивіда.
 
Вікрі лише сформулював цю проблему, не запропонувавши відповідного її математичного розв'язання. Пізніше у своїх працях він звертається до питання, яким чином на розмір грошової пропозиції та ефективність продажу впливають стимули і сприяння готовності до ризику.
 
Вікрі дійшов висновку, що покупець у кращому разі отримує товари з найвищою пропозицією, але мусить платити за них у розмірі, який удвічі перевищує пропозицію. Суттєвою передумовою такого стану є дефіцит інформації у продавців і потенційних покупців. У своєму обґрунтуванні Шведська королівська академія зазначила, що модель аукціону Вікрі, крім усього, може бути взірцем для аукціонів державних паперів.
 
Наукова діяльність. Працюючи над проблемами оподаткування, ціноутворення, розподілу ресурсів та ін., Вільям категорично виступав проти прагнення політиків до збалансованого бюджету. Він заявляв про важливість збалансованого ринку праці і основною метою своєї роботи впродовж усього життя називав пошук оптимального рівня оподаткування. Вікрі намагався встановити необхідну величину податку, який би стимулював робітників, а не придушував їх бажання працювати. Загальновизнаним є його внесок у розробку проблеми ціноутворення для міського транспорту, зокрема, для швидкісних транзитних систем. Він був переконаний, що ціни повинні враховувати негативні ефекти, породжувані транспортом.
 
У 1949-1950 р. був включений до групи американського професора К. Шоупа, очолив місію по розробці основ податкової системи для післявоєнної Японії. І в наступні роки нерідко виступав в ролі міжнародного консультанта з питань оподаткування.
 
 Економічна філософія Вікрі сформувалася під впливом Джона Мейнарда Кейнса і Генрі Джорджа. Він критикував Чиказьку школу економіки (Chicago school of economics), неокласичну школу думки в академічних колах економістів, і серйозно досліджував питання боротьби з інфляцією в період високого рівня безробіття.
 
У суспільній економіці Вікрі розширив маргінальний підхід до питань ціноутворення в контексті знаменитої моделі Гарольда Хотелінга. Викладаючи в Колумбійському Університеті, Вікрі випустив безліч видатних економістів, в тому числі бельгійця Жака Дрезе і американця Харві Дж. Левіна.
 
Його приваблювали проблеми мікроекономіки, макроекономічний аналіз, а також питання економічної політики. В області мікроекономіки особливої уваги заслуговують його дослідження в сфері підприємств громадського користування. Одна з перших робіт «Час для прогресивного оподаткування» (1947) вважається класикою в цій області.
 
У роботі «Метастатика і макроекономія» (1963) він зробив спробу здійснити перехід від мікроекономічного аналізу до макроекономії за допомогою запропонованої ним теорії «метастатичної міжчасової рівноваги», важливими елементами якої були наявність невизначеності і ненадійність інформації. Саме ці умови ускладнюють проведення кейнсіанської економічної політики, вважав він.
 
На його думку, економіка може перебувати в стані рівноваги при різних нормах безробіття — все залежить від стану очікувань, урядової політики й інституціональних змін.
 
У своїх останніх роботах намагався розробити нові інструменти економічної політики, які дозволили б уряду забезпечити високий рівень зайнятості без загрози зростання інфляції. Природа людської психіки і пов'язані з нею невизначеність і недостатність інформації відіграють важливу роль і в мікро- та макроекономічної теорії Вікрі.
 
Найвідоміші наукові праці Вільяма Вікрі.
  1. «Прогресивне оподаткування» (англ. Agenda for progressive taxation, 1947, 1971);
  2. «Метастатика і макроекономіка» (англ. Metastatics and macroeconomics, 1964);
  3. «Економіка суспільної сфери» (англ. Public economics, 1994, 1997).
Публікації про життєвий шлях та наукову діяльність В. Вікрі.
  1. Лауреати Нобелівської премії з економіки: автобіографії, лекції, коментарі. Т. 2. 1983−1996. - СПб., 2009. - С. 437−446. - ISBN 978-5-02-025169-4.
  2. Singapore: World Scientific Publishing Company, 2003, cерія "Nobel Lectures", 380 с.
  3. Андрій Белоусов // CEO HTraffic.
Кiлькiсть переглядів: 403