Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця)

Змiст
  • img
  • img
  • img
  • img
  • img

Вільгельм Георг Фрідріх Рошер

 

Вільгельм Георг Фрідріх Рошер (Wilhelm Georg Friedrich Roscher)

 
Політичні проблеми нерозв'язні, а економічні незбагненні.
Алек Дуглас-Хьюм, прем’єр-міністр Великобританії
 
Біографія. Вільгельм Фрідріх Рошер – німецький економіст, шо представляв історичну школи в політекономії, народився 21 жовтня 1817 р.  у місті Ганновері, Німеччина, у родині судді.
 
На початку кар’єри Рошер вивчав історію і політичні науки на базі університетів Геттінгена і Берліна,  а починаючи з 1840 року, також читав лекції з цих дисциплін в Геттінгенському університеті. А у 1848 році став викладати  свій предмет уже в статусі професора політичної економії Лейпцігського університету, де пропрацював майже п’ятдесят років. У 1870 році він був обраний іноземним членом Королівської шведської Академії наук. Рошеру присвячена книга «Підстави політичної економії» засновника австрійської економічної школи К. Менгера.
 
Вільгельм Фрідріх Рошер помер 4 червня 1894 року в місті Лейпцигу.
 
Син Вільгельма Фрідріха Рошера, Вільгельм Генріх Рошер - відомий філолог і археолог. Племінник В. Ф. Рошера, Альбрехт Рошер - мандрівник по Африці.
 
Академічна діяльність та професійне визнання. Вільгельм Рошер зробив чималий внесок у економічну науку, його праці визнаються науковцями й дотепер. Його не даремно вважають одним з засновників німецької історичної школи. Бруно Гільдебранда (1818-1878), Карла Книса (1821-1898) і Рошера у багатьох випадках об'єднують як представників історичної школи «старого» напрямку, для того щоб відрізнити їх від представників «нової» історичної школи – Шмоллера і Зомбарта, працівників науки наступного покоління. Усі троє науковців «старої» школи поділяли думку про те, що тільки чіткий та методологічно систематизований виклад цілей та методів економічного дослідження повинен випереджати розробку значущих доктрин. Також вони намагалися довести та обґрунтувати свою думку про те, що для конкретної сукупності національних і історичних умов мають силу тільки виключно відносні економічні істини, і застосовувати ці істини для інших умов невиправдано через їх унікальність та конкретну спрямованість. Тобто, відповідно до цього, економічна наука повинна розвиватися через історію економічної думки, але ідеї минулого мають підлягати безжальній критиці. Також ними розглядалися ідеї щодо стадій росту, які проходить економічний розвиток, а також схожість цих стадій з біологічними стадіями людини - дитинство, юність, зрілість та старість. Науковцями також було запропонована ідея поліпшення умов життя робітничого класу і стримування поширення соціалістичних ідей через різноманітний вплив на соціальну політику за допомогою різних заходів.
 
У 1874 р. Рошер опублікував свою книгу «Історія політичної економії в Німеччині» (Geschichte der National ökonomie im Deutschland).
 
Її написання та видання було обумовлено тим, що Рошер був ближче до ідей напрямку англійської школи класичної економіки, ніж його колеги-засновники історичної школи Кніс та Гільдебранд, і він, єдиний з них, здійснив фундаментальне дослідження в сфері історії економічної науки, яке найкращим чином представлене у цій книзі, яка досі зберігає наукову цінність.
 
У порівнянні з тим, що очікували від науковця, підсумковий результат його праць виявився дуже незначним. Насправді ж, дійсний результат, якого досяг вчений, полягав у критичному аналізу, а згідно з ним і  переосмисленні тогочасної економічної науки. Рошер навів багато ілюстрацій та прикладів «законів» історичного розвитку економіки, але так і не зумів чітко їх сформулювати та записати. Він не мав бажання роз’яснювати політичні наслідки власних ідей, а тому не вдавався у будь-що, що мало відношення до нормативної економіки.
 
Наукова діяльність. Внесок Вільгельма Рошера у розвиток економічної науки був відзначений багатьма науковцями.
 
Метою Рошера було доповнення і розвинення теорії класичної школи, яка була загальновизнаною у той час. Науковець також мав у цілях застосовування «історичного» методу дослідження задля аналізу національної економіки, цим же шляхом він хотів вплинути також і на її формування. Для аргументування цієї тези ми можемо навести його думку з «Системи політичної економії». Адже його метою була можливість описати людину, зі сторони її економічної природи, зазначивши також її економічні потреби. Він також вважав, що мусить дослідити успіх у досягненні систематизованими законами та характерами постанов, які мають бути створені та стверджені законом задля задоволення людських потреб та  економічних бажань. За його думкою, тільки дослідження такого типу буде здійснюватися за умовах постійного контакту з науковою та культурною спадщиною нації, наприклад історії  держави, права, політичного розвитку та історії соціальних взаємовідносин усієї цивілізації.
 
Науковець мав чітку думку щодо того, що не може існувати загальних, універсальних законів економічного розвитку, як і узагальненої політичної економії усіх країн та народів. Принципи ж такої економічної школи, як класична, Рошер піддавав безжальній критиці, бо вважав, що керуючим фактором економічної поведінки окремих індивідів є не лише прагнення вигоди, а й суспільні інтереси, сімейні турботи, питання гідності, почуття патріотизму, єдності тощо.
 
Кінцеву мету економічної науки науковець вибачав у систематизуванні та дослідженні історичних фактів, що вплинули на розвиток економіки. Наступним було вивчення методів та форм, що мусять допомагати господарській діяльності. Вчений також вважав, що виявлення причин національних особливостей економічного розвитку теж допоможе дослідити науку. Також одною з основних цілей було дослідження законів, доволі специфічних, за яких національна економіка функціонувала, бо це допоможе систематизувати науку за різними ознаками. Основною метою політичної економії не може бути розробка економічних ідеалів, навпаки, вона повинна дослідити господарські потреби, а потім встановити закони, що мають задовольнити ці потреби.
 
Для своїх праць він використовував метод аналізу історії становлення економічних явищ Німеччини, порівнюючи її розвиток із розвитком аналогічних процесів у Англійській та Французькій державах. Німецький науковець намагався сформулювати справжні причини розвитку економічних процесів на рівні нації, використовуючи для цього дослідження міжнародної торгівлі,  банківської справи та обігу грошей.
 
Вільгельм Рошер дав високу оцінку перевагам індустріального розвитку та розвитку транспорту. Окрему увагу він приділив змінам у взаємовідносинах економічних суб’єктів, які відбулися саме через зміни у індустріальному на транспортному розвитку, вказавши також можливості, які відкривалися через ці зміни. На думку Рошера, саме держава має найголовнішу роль у розвитку промислового виробництва, водночас впливаючи і на розвиток національного господарства. Науковець ставив окремий наголос на необхідності створення таких практичних рекомендацій у політичній економії, які зможуть задовольнити національні довгострокові інтереси, а також будуть допомагати розробляти конкретно спрямовані плани економічного розвитку за раціонального використання наявних ресурсів, а також допоможуть вдосконаленню суспільства у економічному плані.
 
Приділяючи увагу важливості історичного аналізування, Рошер вказує на необхідність позитивних змін у розвитку податкової політики, методів керування торгівлею, регламентування виробничих відносин між робітниками-найманцями та наймачами. Важливою також є організація післядипломного та спеціалізовано-професійного навчання та культурного зростання нації через вивчення мистецтва. Німецький науковець пропонує одну загальну ідею взаємодії нації та її культурного і наукового розвитку, яка сприятиме економічної могутності держави.
 
Розробивши власну версію щодо історії національного розвитку, вчений отримав змогу протиставити її популярній тогочасній школі класичної економіки. Займаючись своєю працею, Рошер відокремив у історії розвитку націй декілька великих періодів, які приведені нижче:
  • найдавніший, у якому земля відігравала головний фактор виробництва,
  • середньовічний, за якого саме праця, що набула капіталізації завдяки цеховій організації виробництва, відігравала найбільшу роль.
  • новий, який вчений пов’язав з пануванням капіталу.
 
Вільгельм Рошер приділяв особливу увагу третьому періоду, де суспільство еволюціонує завдяки механізації виробництва, індустріалізації та розвитку транспорту. Саме у цей період зростає можливість швидкого прогресу економіки націй. Але він попереджав, що такі зміни загострять конфлікти у соціальному середовищі і диференціюють суспільство, розшаровуючи його на багатих і бідних. Отже, тільки  державні реформи допоможуть у розв’язанні цих суперечностей – процес існування держави має йти шляхом еволюції, а не за допомогою заколоту чи перевороту. Вчений вважав злом будь-які соціальні революції, оскільки неможливо точно передбачити, до якого наслідку вони призведуть, а ще вони перешкоджають розвитку започаткованого прогресу. Саме нація створює собі дорогу «мирним шляхом позитивного права» – стверджував вчений, а народ пише власну історію під контролем держави.
 
Теорію розвитку суспільства поступальним шляхом вчений з Німеччини протиставив соціалістичним ідеям, основною метою яких була революція, а їх підтримка набувала все більший обсяг. Рошер вважав можливим застосування соціалістичної мети через реформацію та розвиток і критикував школу класичної економіки через те, що вона не бачить перспективи історичного розвитку у капіталістичних відносинах.
 
Також можна додати те, що саме завдяки Вільгельму Рошеру політична економія диференціювалася на історію народного господарства кожної окремої держави.
 
Найвідоміші наукові роботи.
  • «Geschichte der National ökonomie im Deutschland» («Історія політичної економії в Німеччині», 1874).
  • «Система народного господарства» в 5 томах (System der Volkswirtschaft, 1854-1894):
    • т.1 «Підстави національної економії» (Grundlagen der Nationaleökonomie, 1854),
    • т.2 «Національна економія землеробства» (Nationaleökonomik des Ackerbaues, 1859),
    • т.3 «Національна економія торгівлі та ремесел» (Nationaleökonomik des Handels und Gewerbfleisses, 1881),
    • т.4 «Система науки про фінанси» (System der Finanzwissenschaft, 1886),
    • т.5 «Система допомоги бідним і політика боротьби з бідністю» (System der Armenpflege und Armenpolitik, 1894)
  • «Конспект лекцій з політичної економії на основі історичного методу» (Grundriss ги Vorlesungen iïber die Staatswissenschaft nach geschichtlicher Méthode, 1843).
  • «Принципи політичної економії» (Principles of Political Есоnomу, 1854).
  • Коментар щодо життя і робіт Тацита (1842).
  • Монографія «Zur Geschichte der englischen Volkswirthschaftslehre», вміщена в «Abhandl ungen d. Königl. Sächs. Gesellschaft d. Wissenschaften», 1851
  • "Geistliche Gedanken eines Nationaloekonomie" (1894).
 
 Публікації про життєвий шлях та наукову діяльність В.Рошера.
  1. Блауг М. Рошер, Вильгельм Георг Фридрих // 100 великих экономистов до Кейнса = Great Economists before Keynes: An introduction to the lives & works of one hundred great economists of the past. — СПб.: Экономикус, 2008. — С. 256-257. — 352 с. — (Библиотека «Экономической школы», вып. 42). — 1 500 экз. —ISBN 978-5-903816-01-9.
  2. Рошер Вильгельм Георг Фридрих / Лащинский И. Т. // Ремень — Сафи. — М. : Советская энциклопедия, 1975. — (Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 22).
  3. Рошер, Вильгельм Георг Фридрих // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  4. Туган-Барановский М. И. Очерк VI. Социально-политическое направление // Очерки из новейшей истории политической экономии: (Смит, Мальтус, Рикардо, Сисмонди, историческая школа, катедер-социалисты, австрийская школа, Оуэн, Сен-Симон, Фурье, Прудон, Родбертус, Маркс). — СПб.: Изд. журнала «Мир божий», 1903. — С. 189-191. — X, 434 с.
Кiлькiсть переглядів: 673