Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця)

Змiст
  • img
  • img
  • img
  • img
  • img

Томас Сарджент

Томас Сарджент (Thomas Sargent)

 
Томас Сарджент має особливу здібність застосовувати теоретичні аргументи для вирішення емпіричної проблеми інфляції у післявоєнний період
                      Т. Кулі, американський економіст,
                      професор Нью-Йоркського університету (2001 р. - теперішній час),
                      професор Рочестерського університету (1987-2000 р.),
                      президент Товариства економічної динаміки (2000-2003 рр.)
                                
Біографія. Томас Сарджент (Томас Джон Сарджент) народився 19 липня 1943 р. у м. Пасадена штату Каліфорнія Сполучених Штатів Америки. Початкову освіту Т. Сарджент отримав у школі Монровії (Monrovia High School, Монровія, 1951-1960 рр.). У 1960 р. Т. Сарджент вступив до Каліфорнійського університету в Берклі (University of California at Berkeley, Берклі), де у 1964 р. отримав ступінь бакалавра і цього ж року вступив до Гарвардського університету (Harvard University, Бостон), де отримав ступінь доктора філософії (1968 р.) з економіки. У 1967-1968 рр. Сарджент працював науковим співробником Технологічного інституту імені   Д. Карнегі (Carnegie Institute of Technology, Піттсбург), а у 1968-1969 рр. проходив військову службу у якості співробітника та в.о. директора відділу економіки Секретаріату Міністерства оборони США (Office of the Assistant Secretary of Defence, Пентагон).
 
У 1970 р. Сарджент почав викладацьку діяльність у якості запрошеного лектора Пенсильванського університету (University of Pensylvania, Філадельфія). З 1971 р. по 1987 р. Сарджент працював у Міннесотському університеті (University of Minnesota, Міннесота) спочатку на посаді ад’юнкт-професора (1971-1974 рр.), а потім професора економіки (1975-1986 рр.). Впродовж 1987-1990 рр. Сарджент працював у Гуверівському інституті при Стенфордському університеті (Hoover Institute, Stanford University, Стенфорд). Впродовж 1991-1998 рр. Т. Сарджент працював у Чиказькому університеті (University of Chicago, Чікаго) на посаді професора економіки, а у 1998-2002 рр. – у Стенфордському університеті (Stanford University, Стенфорд). У 2013 р. Т. Сарджент був запрошений до Сеульського національного університету (Сеул), де з 2013 р. по 2015 р. працював на посаді професора економіки.
 
На даний час Т. Сарджент є професором економічного факультету Нью-Йоркського університету (New York University, Нью-Йорк), професором економіки Прінстонського університету (Princeton University, Прінстон), професором Каліфорнійського університету в Берклі, поважним професором Сінгапурського університету (The National University of Singapore, Сінгапур), поважним професором економічного факультету бізнес-школи імені Н. Стерна (Leonard N. Stern School of Business, Нью-Йорк), а також науковим співробітником Гуверівського інституту при Стенфордському університеті.
 
Академічна діяльність та професійне визнання. Внесок Т. Сарджента у розвиток економічної науки відзначений багатьма академічними відзнаками та професійними нагородами.
 
Усе своє життя Т. Сарджент був і є активним учасником багатьох авторитетних національних та міжнародних об’єднань і організацій, зокрема, науковим співрробітником Національного бюро економічних досліджень (National Bureau of Economic Research, 1970-1973 рр., 1979 р. – теперішній час), радником Федерального резервного банку Міннеаполісу (Federal Reserve Bank of Minneapolis, 1971-1978 рр.), членом Американської економічної асоціації (American Economic Association, 1986-1988 рр. – член виконавчого комітету, 2000-2001 рр. – віце-президент, 2007 р. – президент), членом Економетричної Спілки (Econometric Society, 1987-1992 рр. і 1995-1999 рр. – радник, 2003 р. – другий віце-президент, 2004 р. – перший віце-президент, 2005 р. – президент), науковим співробітником Національної академії наук (National Academy of sciences, 1983 р.), членом Американської академії мистецтв і наук (National Academy of Arts and Sciences, 1983 р.), президентом Співтовариства економічної динаміки та контролю (Society for Economic Dynamic and Control, 1988-1992 рр.), а також членом Британської академії (British Academy, 2011 р.).
 
Професійне визнання Т. Сарджента почалося ще під час навчання у Каліфорнійському університеті в Берклі, де у 1964 р. він отримав медаль як видатний молодий науковець цього університету (University Medalist as Most Distinguished Scholar in Class of 1964). Впродовж 1979-2011 рр. Сарджент отримав багато професійних винагород, серед яких приз імені Е. Морган за видатні досягнення у галузі економіки (Mary Elizabeth Morgan Prize for Excellence in Economics, 1979 р.), приз з економіки імені Е. Плейн (Recipient of 1996-1997 Erwin Plein Nemmers Prize in Economics from Northwestern University, 1996-1997 рр.), премію за застосування інноваційних кількісних методів в економіці (CME Group-MSRI Prize in Innovative Quantitative Applications, 2011 р.), премію Національної академії наук за наукове рецензування (National Academy of Sciences Award for Scientific Reviewing, 2011 р.). На особливу увагу заслуговує те, що у 2011 р. Т. Сарджент був відзначений найвищою винагородою Шведської королівської академії наук в пам’ять А. Нобеля “за емпіричне дослідження причинно-наслідкових зв’язків у макроекономіці” (“for their empirical research on cause and effect in the macroeconomy”).
 
Окрім того, Т. Сарджент має почесні звання доктора наук від Стокгольмської школи економіки (Stockholm School of Economics, 2003 р.), Європейського університету (European University Institute, 2008 р.), Бернського університету (University of Bern, 2011 р.), Міннесотського університету (University of Minnesota, 2013 р.). У 2013 р. за версією авторитетного наукового сервісу RePEc (Research Papers in Economics) Т. Сарджент зайняв 13-ту позицію у рейтингу найбільш цитованих економістів світу.
 
Наукова діяльність. Т. Сарджент є відомим та авторитетним вченим, наукові роботи якого суттєво впливають на розвиток економічної науки.
 
Теоретико-методологічні та концептуальні положення, які становлять науковий доробок Т. Сарджента, є важливим внеском в сучасну економічну науку та успішно використовуються вченими і практиками при формуванні та реалізації макроекономічної політики. Найбільш помітним є внесок Т. Сарджента в розробку теорії раціональних очікувань, раціональної і нераціональної теорії нейтральності грошей, вивчення закономірностей реалізації макроекономічної політики і взаємозв’язку між основними макроекономічними показниками (обсягом ВВП, рівнем інфляції, рівнем “природного” безробіття, обсягом інвестицій), а також у розвиток міждисциплінарного підходу до вивчення політико-правових аспектів економічного розвитку і формулювання теореми “неефективності політики”.
 
Особливістю методології макроекономічного аналізу Т. Сарджента є чітка емпірична спрямованість наукових досліджень. Для встановлення закономірностей реалізації економічної політики та виявлення взаємозв’язку між основними його компонентами Т. Сарджент розробив макроекономічну модель попиту на працю. Сутність моделі попиту на працю Сарджента полягає в тому, що у будь-якій економіці існує так званий “природний” рівень безробіття, якого економіка прагне досягти. На думку Сарджента, очікування економічних агентів є раціональними, тому вони приймають до уваги політику уряду і здатні оцінити її наслідки. З огляду на це, відхилення від “природного” рівня безробіття є випадковим і сталого зв’язку між ним і рівнем інфляції не існує. Макроекономічна модель попиту на працю Сарджента дозволила обгрунтувати різні складові економічної політики США в кінці ХХ ст. — на початку ХХІ ст. на засадах поєднання ідей неокейнсіанства і теорії раціональних очікувань.
 
Іншою характерною особливістю методології Т. Сарджента є застосування історико-економічного підходу до аналізу грошей, цін і валютних курсів. Грунтуючись на даних з економічної історії європейських країн (Австрії, Німеччини, Польщі, Угорщини) 20-х рр. ХХ ст. Сарджент визначив сталий позитивний зв’язок між цими величинами, а також довів необхідність скорочення бюджетного дефіцита і уповільнення темпів зростання кількості грошей в умовах гіперінфляції. Для узагальнення та упорядкування визначених величин Т. Сарджентом було розроблено досконалу методичну базу для таргетування інфляційних процесів, яка у подальшому стало основою адаптивної антиінфляційної політики.
 
Наукові розробки Т. Сарджента стали основою подальших досліджень у галузі механізму макроекономічної політики і відіграли виняткову роль у вирішенні проблеми інфляції у коротко- та довгостроковому періоді. Сучасною наукою і практикою доведено, що вони є ефективним інструментом адаптивної антиінфляційної політики держави.
 
Найвідоміші наукові праці Т. Сарджента
 
  1. Sargent T.J. Energy, Foresight and Strategy: A Book from Resources for the Future / T.J. Sargent. – Washington: Taylor& Francis Inc., 1985. – 220 P.
  2. Sargent T.J. Rational Expectations and Inflation (Harpercollins Series in Economics) / T.J. Sargent. – Princeton: Princeton University Press, 1986. – 224 P.
  3. Sargent T.J. Bounded Rationality in Macroeconomics / T.J. Sargent. – Oxford: Oxford University Press, 1993.
  4. Sargent T.J. Conquest American Inflation / T.J. Sargent. – Princeton: Princeton University Press, 1999. – 168 P.
  5. Ljuncqvist L.O. Recursive Macroeconomic Theory (2nd Edition) / Ljuncqvist L.O., T.J. Sargent. – Cambridge: The MIT Press, 2004. – 1033 Р.
  6. Hansen L.P. Recursive Models of Dynamic Linear Economies / L.P. Hansen, T.J.Sargent. – Princeton: Princeton University Press, 2012. – 309 Р.
  7. Sargent T.J. Macroeconomics at the Service of Public Policy / T.J. Sargent, J.N. Vilmunen. – Oxford: Oxford University Press, 2013. – 326 P.
  8. Hansen L.P. Uncertainty within Economic Models / L.P. Hansen, T.J. Sargent. – Singapore: World Scientific, 2014. – 455 P.
  9. Sargent T.J. Dynamic Macroeconomic Theory / T.J. Sargent. – Princeton: Princeton University Press, 2014. – 403 P.
 
Публікації про життєвий шлях та наукову діяльність Т. Сарджента
 
  1. Малаховская О.А. Исследования причинно-следственных взаимосвязей в макроэкономике: нобелевская премия по экономике 2011 г. / О.А. Малаховская, С.Э. Пекарский // Экономический журнал высшей школы экономики. – 2012. – № 1. – С. 3-30.
  2. Задоя А.А. Инновационные методы экономических исследований: теория рациональных ожиданий Томаса Сарджента / А.А. Задоя, Е.С. Архипова // Європейський вектор економічного розвитку. – 2013. – №1 (14). – С. 85-92.
  3. Eckstein Z. Comments on Thomas Sargent and Neil Wallace Inflation and the Government Budget Constraint” / Z. Eckstein, A. Razin, E. Sadka // Economic Policy in Theory and Practice. – 1997. –  PP. 201-202.
  4. Sent E.M. Sargent versus Simon: Bounded Rationality Unbound / Е.М. Sent // Cambridge Journal of Economics. – 1997. – Issue 3. – PP. 323-338.
  5. Sent E.M. The Evolving Rationality of Rationl Expectations: An Assessment of Thomas Sargent’s Achievements / Е.М Sent // Journal of Economic Literature. – 2004. – Volume 42. – Issue 3. – РР. 811-821.
  6. Sent E.M. Sargent versus Simon: Bounded Rationality Unbound  / Е.М. Sent  // Cambridge Journal of Economics. – 1997. – Issue 3. – PP. 323-338.
  7. Sent E.M. The Evolving Rationality of Rationl Expectations: An Assessment of Thomas Sargent’s Achievements / Е.М  Sent // Journal of Economic Literature. – 2004. – Volume 42. – Issue 3. – РР. 811-821.
  8. Rolnick A.J. Interview with Thomas Sargent / A.J. Rolnick // The Region. – 2010. – № 24(3). – P. 26–39.
  9. Uhlig Н.J. Agents as Empirical Macroeconomists: Thomas J. Sargent’s Contribution to Economics / Н.J. Uhlig // The Scandinavian Journal of Economics. – 2012. – Issue 114(4). – PР. 1055–1081.
Кiлькiсть переглядів: 731