Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця)

Змiст
  • img
  • img
  • img
  • img
  • img

Роберт Александр Манделл

Роберт Александр Манделл (Robert Alexander Mundell)

 
«Євро – це історія великого успіху»
Р. А. Манделл
 
Біографія. Роберт Александр Манделл народився 24 жовтня 1932 року у Кінгстоні, Онтаріо (Канада). В 1953 році отримав ступінь бакалавра з економіки в Університеті провінції Британська Колумбія. Ступінь магістра Манделл отримав в Університеті Вашингтона (США, Сіетл) Навчався в Лондонській школі економіки та Масачусетському технологічному інституті, де отримав у 1956 році ступінь доктора філософії, захистивши дисертацію про міжнародний рух капіталів. У 1956-57рр. проходив стажування за напрямком «політична економія» в Чиказькому університеті.
 
Роберт Манделл займався викладацькою діяльністю в Стенфордському університеті та Болонській філії Школи передових міжнародних досліджень Пола Нице при Університеті Джона Хопкінса. З 1961 року працював у Міжнародному валютному фонді, що, з одного боку, дозволило зібрати матеріал для досліджень, а з іншого – втілити в життя ряд ідей.
 
У 1966-1972 рр Манделл обіймав посаду професора з економіки в Чиказькому університеті та був редактором «Журналу політичної економії» («Journal of Political Economy»).
 
З 1972 по 1974 р. вчений очолював кафедру економічної теорії Університету Уотерлу (Канада).
 
З 1965 по 1975 р. Роберт Манделл – запрошений професор у Центрі міжнародних досліджень в Женеві (Швейцарія), у 1989-1990 рр – в Університеті Макгілла (Канада), а з 1997 по 1998 рр – в Болонській філії Школи передових міжнародних досліджень Пола Нице при Університеті Джона Хопкінса.
 
Станом на початок 2016 року Роберт Манделл є професором економіки Колумбійського університету (Нью-Йорк) та Китайського університету Гонконгу.
 
.
Академічна діяльність та професійне визнання. Роботи Роберта Маделла мають велике значення для розвитку економічної науки та політики, що підтверджують отримані ним академічні відзнаки та професійні нагороди.
 
У 1999 р. Роберт Манделл став лауреатом Премії памяті Альфреда Нобеля «за аналіз монетарної і фіскальної політики за різних режимів валютного курсу та аналіз оптимальних валютних зон».
 
Крім того, вчений отримав премію Гугенхайма (1971), а також медаль та премію Жака Руффа (1982). Роберт Манделл є почесним професором Паризького (1992), Китайського народного (1995), Болонського (2006) університетів, університету Уотерлу (Канада, 2006) та деяких інших. В 1997 г. Манделл отримав спеціальну нагороду Американської економічної асоціації за видатні заслуги, а наступного року  (1998) став членом Американської академії наук і мистецтв.
 
У 1970 р. Р. Манделл консультував Монетарний комітет Європейської економічної комісії. У 1972-1973 рр вчений був членом робочої групи тієї ж комісії щодо економічного та валютного союзу в Європі. У 1964-1978 рр Манделл Р. є членом дослідної групи з питань міжнародної валютної реформи, а з 1971 по 1987 рр – очолював конференцію Санта-Коломбо (Сієна, Італія), присвячену цьому ж питанню.
 
Ідеї Манделла стали фундаментом економічного курсу президента США Р. Рейгана (1981-1989рр.).
 
Манделл Р. як визнаний фахівець з питань міжнародної економіки та валютного регулювання, консультував уряди країн Європи, Латинської Америки та Канади, Казначейство США, ФРС, а також міжнародні організації: ООН, Світовий банк, ЄС, МВФ.
 
В 2002 році Роберт Манделл став кавалером Ордену Канади.
 
У 2004 році в Китаї в окрузі Жонганкун (Zhongguancun), який називають китайською «силіконовою долиною», було засновано новий університет, названий на честь Роберта Манделла – Міжнародний університет підприємництва імені Роберта Манделла (Mundell International University of Entrepreneurship).
 
Наукова діяльність. Науковий доробок Р. Манделла є значним внеском у розвиток сучасної макроекономічної теорії.
 
Йому належить розробка моделі, що характеризує залежність грошово-кредитної та бюджетної політики від режиму валютних курсів. Суть моделі полягає у тому, що за умови абсолютної мобільності капіталу та при фіксованих валютних курсах грошово-кредитна політика не є ефективною, а при гнучких валютних курсах  - неефективною є бюджетна політика. Сучасні дослідники використовують назву «модель Манделла-Флемінга», тому що приблизно одночасно з Манделлом схожі результати оприлюднив керівник наукового відділу МВФ Маркус Флемінг. Однак вважається, що глибина, широта та сила аналізу робить внесок Р. Манделла більш значним. Ці роботи стали теоретичною основою неолібералізму та послужили, наприклад, консерваторам в США інструментом для обґрунтування необхідності скорочення податків наприкінці 70-х – 80-ті рр. ХХ ст.
 
Найбільш відомою є теорія «оптимальних валютних зон» Р. Манделла, яку було взято за основу для теоретичного обґрунтування можливості створення «зони євро» та за яку автор отримав Нобелівську премію з економіки у 1999 р.
 
Згідно з цією концепцією, якщо група країн має єдину валюту або курси окремих валют зафіксовані між собою, то країни-учасники отримують ряд переваг від такої взаємодії, а саме: зниження трансакційних витрат на обмін валют та пошук інформації, зниження невизначеності та посилення конкуренції. Однак такі країни мають відмовитися від незалежної грошово-кредитної політики та самостійне регулювання валютних курсів. Ці функції має виконувати єдиний наддержавний орган. У випадку виникнення «асиметричних шоків» ситуацію може бути виправлено за допомогою мобільності робочої сили, гнучкості цін та заробітної плати і перерозподілу фінансових ресурсів вище згаданим наддержавним органом.
 
Крім цього, Р. Манделл має інші відомі роботи в царині макроекономіки. Наприклад, він дійшов висновку, що очікування високої інфляції може змусити інвесторів зменшити свої грошові залишки на користь  формування реального капіталу – в результаті інфляція, що очікується, має реальні економічні наслідки («ефект Манделла-Тобіна»).
 
Таким чином, Роберт Манделл став теоретиком сучасної монетарної та фіскальної політики задовго до того, як сформувались необхідні умови в реальних економічних системах. Його роботи вирізняються глибиною аналізу, практичною спрямованістю та пророчою точністю щодо розвитку монетарної системи у світі.
 
Найвідоміші наукові праці Р. Манделла.
 
  1. Baldassarri M., Mundell R. Building the New Europe: The Single Market and Monetary Unification. New York: Macmillan, 1993.
  2. Mundell R. International Economics. New York: Macmillan, 1968.
  3. Mundell R. Man and Economics: The Science of Choice. New York: McGrow-Hill, 1968
  4. Mundell R. Monetary Theory: Interest, Inflation and Growth in the World Economy. Santa Monica, CA: Goodyear, 1971.
  5. Mundell R., Baldassarri M., McCallum J. Global Disequilibrium in the World Economy. Rome: St. Martin’s Press, Rome, 1992.
  6. Mundell R. The International Monetary System: Conflict and Reform. Vol.11, Issue 3. Ottawa, Ontario: Private Planning Association of Canada, 1965.
  7. Mundell R., Clesse A. The Euro as a Stabilizer in the International Monetary System. Norwell, MA: Kluwer Academic, 2000.
  8. Mundell R., Guitian M. Inflation and Growth in China. Darby, PA: DIANE, 1996.
  9. Mundell R., Polak J., Fleming J. The New International Monetary System. New York: Columbia University Press, 1977.
  10. Манделл Р. Международная торговля и мобильность факторов. - Режим доступу: http://www.seinstitute.ru/Files/Veh6-41_Mundell.pdf
 
Публікації про життєвий шлях та наукову діяльність Р.Манделла.
 
  1. Корнилюк Р. Мічені нобелем: творець євро Роберт Манделл. – Режим доступу: http://www.epravda.com.ua/publications/2011/07/15/291947/
  2. Kenen, P. B. (1969), "The Theory of Optimum Currency Areas: An Eclectic View", in Mundell, R.A. and Swoboda, A.K. (eds.), Monetary Problems of the International Economy (Chicago: University of Chicago Press).
  3. Kouri, P.K. (1976), "The Exchange Rate and the Balance of Payments in the Short Run and in the Long Run", Scandinavian Journal of Economics 78: 280-304.
  4. McKinnon, R.I. (1963), "Optimum Currency Areas", American Economic Review 53, 717-724.
Кiлькiсть переглядів: 599