Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця)

Змiст
  • img
  • img
  • img
  • img
  • img

Рагнар Фріш

Рагнар Фріш (Ragnar Frisch)

 
Біографія. Рагнар Фріш (Рагнар Антон Кіттіль Фріш) народився 3 березня 1895 р. у м. Осло, Норвегія, у сім'ї ювеліра Антона Фріша. У 1920 р. отримав патент майстра ювелірної справи.
 
У 1919 р. одержав ступінь бакалавра з економіки в Університеті м. Осло.
 
У 1920 р. вступив до аспірантури, а у 1921 р. отримав стипендію від Університету м. Осло, яка дозволяла три роки вивчати економіку та математику у Франції, Італії, Німеччині, Великобританії, США. З 1925 р. працює на посаді асистент-професора економіки в Університеті м. Осло. У 1926 р. Р. Фріш захистив дисертацію та отримав ступінь доктора філософії з математичної статистики. Дисертація була виконана на тему дослідження рядів динаміки та була широко розповсюджена у формі монографії.
 
У 1927 р. Р. Фріш отримав стипендію Фонда Рокфелера на проведення досліджень у США, де познайомився з іншими вченими, які були зацікавлені вивченням ыдеъ застосування математичних та статистичних підходів в економіці – І. Фішером, У.К. Мітчеллом.
 
З 1928 р., повернувшись до Норвегії, Р. Фріш отримує посаду ад'юнкт-професора. Однак за запрошенням І. Фішера у 1930 р. знов подорожує до США та читає лекції у Йєльському університеті. З 1931 р. вчений працює на новоствореній кафедрі на посаді дійсного професора соціальної економіки та статистики в Університеті м. Осло, яку займає до 1965 р. У 1931 р. Р. Фріш створює та очолює Інститут соціальної економіки в тому ж університеті. У 1933 р. вчений читає лекції з економіки у Сорбонні. З 1933 по 1955 р. Р. Фріш виконував обов’язки головного редактора журналу «Економетрика» (Econometrica).
 
Досить довгий час Р. Фріш працював у якості неофіційного радника Уряду Норвегії з економічної політики та планування. Не зважаючи на відсутність формальної посади, вченого високо цінували за розробку динамічних моделей економічного зростання для Норвегії.
 
Р. Фріш помер 31 січня 1973 р. у м. Осло, Норвегія.
 
Академічна діяльність та професійне визнання. Наукові здобутки Р. Фріша охоплюють велике коло проблемних питань економічної науки і гідно оцінені світовою академічною спільнотою.
 
Як відомо, премія Банку Швеції в пам'ять А. Нобеля з економічних наук (The Sveriges Riksbank Prize in Economic Sciences in Memory of Alfred Nobel) була заснована у 1968 р. і вперше з 1901 р. розширила список А. Нобеля, тому перше її присудження набуває особливого значення.
 
Першим лауреатом Нобелівської премії з економічних наук у 1969 р. разом з Я. Тінбергеном став Р. Фріш – за «розробку та застосування динамічних моделей для аналізу економічних процесів» («for developing and applying dynamic models for the analysis of economic processes»).
 
У 1955 р. Р. Фріш отримав Премію Шумпетера Гарвардського університету, а у 1961 р. – Премію Антоніо Фельтринеллі Національної академії наук Італії.
Р. Фріш приймав участь у роботі великої кількості міжнародних наукових установ. Так, з 1931 р. він став членом Академії наук Норвегії, а також був почесним членом Академій наук Швеції, США, Великобританії, інших країн. Крім того, вчений був членом Королівського статистичного товариства Великобританії (Royal Statistical Society), Американської економічної асоціації (American Economic Association), Американської академії наук та мистецтв; був почесним доктором Кембриджського, Стокгольмського та багатьох інших університетів.
 
У 1930 р. Р. Фріш виступив одним із співзасновників (поряд з Я. Тінбергеном) Економетричного товариства (Еconometric Society), президентом якого став у 1949 р. На честь вченого Економетричним товариством у 1978 р. була заснована «Медаль Р. Фріша», яка кожні два роки присуджується автору найкращої статті у журналі «Економетрика».
 
Рекомендації Р. Фріша з розробки моделей планування економічного розвитку знайшли своє застосування у економічній політиці не тільки Норвегії, але й інших країн, таких як Індія, Єгипет, уряди яких залучали вченого до роботи в якості консультанта.
 
Ідеї Р. Фріша з питань макроекономіки та теорії планування були розвинені пізніше у роботах В. Леонтьєва, Т. Купманса, Л. Канторовича. Р. Фріш започаткував наукову школу, до плеяди вчених якої належать такі відомі дослідники, як лауреат премії у пам'ять А. Нобеля з економічних наук Т. Хаавельмо (1989 р.), а також Л. Йохансен.
 
Наукова діяльність. Зважаючи на підтримку тези про необхідність державного втручання в економіку, широке застосування методів планування та прогнозування, Р. Фріша звичайно відносять до неокейнсіанського напряму економічної думки, а також поряд із такими вченими, як Б. Олін, Г. Мюрдаль, Е. Лундберг, до Шведської (або Стокгольмської) школи, завдяки розвитку якої Швеція і Норвегія у післявоєнний період зайняли одне з провідних місць у світі за масштабом досліджень.
 
Р. Фрішу належить введення до наукового обігу термінів «макроекономіка» та «мікроекономіка» для розмежування рівнів вивчення економічних процесів, а також терміну «економетрика» для визначення сфери економічних досліджень із широким застосуванням економіко-математичних методів та моделей. Вчений зробив значний внесок у розробку методологічної бази економіко-математичного аналізу (побудова індексів, дослідження явища мультиколінеарності, розробка моделей в межах лінійного програмування). Його моделі широко використовуються у сучасній економетриці.
 
Одним з найвизначніших досягнень Р. Фріша є розробка завершеної і повністю математично обґрунтованої теорії циклів і економічної динаміки, яка справила суттєвий вплив на подальші дослідження в цій сфері, наприклад, на праці П. Самуельсона. Вчений обґрунтував, що основними факторами циклічних коливань ділової активності виступають ефект реінвестицій, принцип акселерації, а також час, необхідний для здійснення нових капітловкладень.
 
Р. Фрішу належить першість у розробці багатьох інших макроекономічних питань – він запропонував одну з перших в економічній науці методик розрахунку національного доходу, яка була реалізована у Норвегії; першим розробив модель, яка має спільні риси із моделлю В. Леонтьєва «витрати-випуск»; показав згубність недостатнього сукупного попиту та сформулював принципи підтримки національної економіки в період депресії за рахунок державного регулювання, передбачивши відповідні положення Дж. М. Кейнса.
 
Однак Р. Фріш за допомогою економіко-математичних методів знаходив вирішення не тільки макроекономічних проблем, але й основних питань проблемного поля мікроекономічної теорії. Так, важливі наукові здобутки були отримані у теорії поведінки споживача (сформульовані оригінальні аксіоми споживацької поведінки, побудована модель для виміру еластичності попиту), а також у теорії фірми (вимір виробничої функції, застосування статистичних методів); наукові висновки вченого лягли в основу сучасної неокласичної теорії.
 
Розробки вченого охоплювали також широке коло інших проблем економічних досліджень в рамках теорії олігополії, методик розрахунку індексів оптимуму населення та прожиткового мінімуму.
 
Найвідоміші наукові праці Р. Фріша.
 
  1. Frisch R. Alfred Marshall's Theory of Value / R. Frisch // The Quarterly Journal of Economics. – 1950.– vol. 64. – issue 4. – P. 495–524.
  2. Frisch R. Communication and developing countries / R. Frisch // Socio-Economic Planning Sciences. – 1971. – vol. 5. – issue 4. – P. 341–345.
  3. Frisch R. Economic Planning Studies: A Collection of Essays / R. Frisch. – Dordrecht: D. Reidel Pub. Co., 1976. – 198 p.
  4. Frisch R. Macroeconomics and Linear Programming / R. Frisch // Twenty-five Economic Essays in Honour of Erik Lindahl. – Stockholm: Economisk Tidskrift, 1956. – P. 38—67.
  5. Frisch R. Maxima and Minima. Theory and Economic Applications / R. Frisch. – Dordrecht: D. Reidel Pub. Co.; Chicago: Rand McNally, 1966. – 176 p.
  6. Frisch R. On the Notion of Equilibrium and Disequilibrium / R. Frisch // Review of Economic Studies. – 1936. – vol. 3. – issue 2. – P. 100–105.
  7. Frisch R. Propagation Problems and Impulse Problems in Dynamic / R. Frisch. – Oslo: Universitetets Okonomiske Institutt, 1933. – 35 p.
  8. Frisch R. Theory of Production / R. Frisch. – Dordrecht: D. Reidel Pub. Co.; Chicago: Rand McNally, 1965. – 370 p.
 
Публікації про життєвий шлях та наукову діяльність Р. Фріша.
 
  1. Блауг М. Фриш Рагнар А. К. Frisch Ragnar A. K. (1895–1973) / М. Блауг // 100 великих экономистов после Кейнса / М. Блауг; пер. с англ. под ред. М. А. Сторчевого. – СПб: Экономическая школа ГУ ВШЭ: Экономикус, 2009. – C. 322–324. – (Библиотека «Экономической школы»; вып. 42).
  2. Григорук А. Видатний економіст з країни фіордів. Рагнар Фріш / А. Григорук, О. Шиманська // Вісник Тернопільської академії народного господарства : наук. журн. / [голов. ред. А. Ф. Мельник]. – Тернопіль, 2005. – Вип. 4. – C. 132–136.
  3. Довбенко М. Фріш (Frisch) Рагнар / М. Довбенко // Економічна енциклопедія: у 3 т. / ред. рада: Б. Д. Гаврилишин (голова) [та ін.]. – К.: Академія; Тернопіль: Акад. народного госп-ва, 2002. – Т. 3. – С. 853–855.
  4. Andvig J.C. Ragnar Frisch and the Great Depression: A Study in the interwar history of Macroeconomic Theory and Policy / J.C. Andvig. – Norwegian Institute of International Affairs, 1985. – 467 p.
  5. Johansen L. Frisch Ragnar / L. Johansen // International Encyclopaedia of the Social Sciences. – Edited by D. Sills. – The Free Press, 1979. – vol. 18.
  6. Steinar S. Econometrics and economic theory in the 20th century: the Ragnar Frisch centennial symposium / S. Steinar. – Cambridge: Cambridge University Press, 1998. – 629 p.
Кiлькiсть переглядів: 810