Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця)

Змiст
  • img
  • img
  • img
  • img
  • img

П'єро Сраффа

  

П'єро Сраффа (Piero Sraffa)

 
Біографія. П'єро Сраффа народився 5 серпня 1898 р. у м. Турин, Італія, у сім'ї професора з комерційного права, який згодом став президентом університету Луїджі Бокконі у м. Мілан. Освіту отримав у ліцеї при університеті у м. Турин. У 1916-1920 рр. навчався у Туринському університеті. Після завершення навчання захистив докторську дисертацію на тему дослідження інфляції в Італії під керівництвом Луїджі Ейнауді, майбутнього Президента Італії. У 1921-1922 рр. продовжив освіту у Лондонській школі економіки.
 
З 1924 р. розпочав викладацьку діяльність в університеті м. Кальярі, Сардінія, де у 1926 р. отримав посаду професора, яку зберігав до кінця життя. У 1924-1927 рр. також викладав державні фінанси та політичну економію в університеті м. Перуджа.
 
У 1927 р.  П. Сраффа емігрував до Великобританії, де за запрошенням Дж. М. Кейнса у 1927-1930 рр. читав лекції у Кембриджському університеті (University of Cambridge) із проблем взаємозв’язків банківської системи і промисловості, а також з теорії вартості. З 1930 р. він залишив викладацьку діяльність і повністю присвятив себе науковій роботі у Трініті Коледжі Кембриджського університету (Trinity College, University of Cambridge), де працював протягом всього життя.
 
У 1930 р. П. Сраффа розпочав роботу над виданням повного зібрання праць та листування з Д. Рикардо (Works and correspondence of David Ricardo), перший том якого був виданий у 1951 р., а останній, одинадцятий – у 1973 р.
 
У 1954 р. П. Сраффа став членом Британської королівської академії.
 
Детальне вивчення праць Д. Рикардо, а також власні наукові розробки ще з 1920-х рр. дозволили вченому у 1960 р. закінчити роботу над своєю головною працею – монографією під назвою «Виробництво товарів за допомогою товарів. Прелюдія до критики економічної теорії» (Production of Commodities by Means of Commodities: Prelude to a Critique of Economic Theory, 1960).
 
П. Сраффа помер 3 вересня 1983 р. у м. Кембридж, Великобританія.
 
Академічна діяльність та професійне визнання. Внесок П. Сраффи у розвиток економічної науки можна охарактеризувати якнайменше з двох позицій. По-перше, у 1950-х роках він заявив про себе передусім як історик економічної думки (дослідження праць Д. Рикардо та видання повного зібрання із вступною статтею та детальними коментарями), а також як критик «економічного мейнстриму» (публікація у 1926 р. в Economic Journal статті під назвою «Закони прибутковості в умовах конкуренції» (The laws of returns under competitive conditions, 1926), присвяченої критиці теорії А. Маршалла, а у 1932 р. – критичної статті на працю Ф. Хайєка «Ціна та виробництво» (Price and Production, 1931). По-друге, після публікації у 1960 р. власної монографії «Виробництво товарів за допомогою товарів. Прелюдія до критики економічної теорії», яка пропонує повернення до принципів класичної школи політичної економії та творчий їх розвиток, і в якій, за оцінкою самого автора, розроблені положення, що створюють основу для критики маржиналістської теорії вартості. Вчений стає засновником нового напряму в історії економічної думки – неорикардіанства, який отримав багато послідовників протягом ХХ сторіччя, а дискусії в рамках якого ведуться до теперішнього часу.
 
Більше того, дослідники акцентують увагу на формуванні окремої школи в межах неорикардіанства – пост-сраффіанської (post sraffian school). Також дослідники часто включають П. Сраффу поряд із Дж. Робінсон та Н. Калдором до Кембриджських послідовників Дж. М. Кейнса («лівих кейнсіанців»).
 
Коло наукових інтересів П. Сраффи охоплювало не тільки економічну теорію, але й філософію, психологію. Він став активним учасником наукових дискусій із всесвітньо визнаними вченими-економістами (Дж. М. Кейнсом, Дж. Робінсон), філософами (А. Грамші, Л. Вітгенштейном). Вчений працював поряд із Дж. М. Кейнсом над виданням праці Д. Юма «Трактат про людську природу» (1938).
 
Лауреат премії Банку Швеції в пам'ять Альфреда Нобеля з економічних наук П.Е. Самуельсон відзначає «епоху Леонтьєва і Сраффи» в економічній науці, а відомий фахівець з історії економічної думки М. Блауг включає статтю, присвячену П. Сраффі у свою працю «100 великих економістів після Кейнса» (Great Economists since Keynes: An introduction to the lives & works of one hundred great economists of the past, 1998).
 
Наукова діяльність. Методологічні особливості наукових розробок П. Сраффи були сформовані під впливом захоплення вченого працями представника класичної школи політичної економії Д. Рикардо, а також критичного переосмислення теоретико-методологічних засад маржиналізму. Водночас, не слід ототожнювати концепцію П. Сраффи із трудовою теорією вартості у рамках класичної школи або марксизму, оскільки, по-перше, об’єктом аналізу вченого виступає не стільки вартість товару, скільки ціна виробництва; по-друге, ціна виробництва випливає не з витрат праці, а з певної структури виробництва.
 
Конструктивний критичний перегляд методологічної бази маржиналізму П. Сраффою має наступні особливості: застосування об’єктивного підходу класичної школи замість суб’єктивного підходу маржиналізму; відмова від маржиналістської концепції попиту, пропозиції та рівноважної ціни; відхід від теорії досконалої конкуренції. Вчений доходить висновку, що прийнятною основою вирішення проблеми конкурентної вартості виступають витрати виробництва, а «єдність ринків» досконалої конкуренції порушується наявністю рис монополізації.
 
Стрижень наукових розробок П. Сраффи становить конструювання теоретичної моделі кількісного співставлення товарів в одиницях вартості певного «стандартного товару». Модель побудована на базі використання математичного апарату, а саме – рівнянь простого та розширеного виробництва. Для виконання розрахунків був застосований метод визначення структури витрат відтворення товарів, розроблений російським економістом В. Дмитрієвим. Основними категоріями концепції виступають «стандартний товар», «базисний» та «небазисний» товар, «сумісне» та «несумісне» виробництво. «Стандартний товар» розглядається як певний фізичний аналог вартості, яка являє собою розрахункову одиницю порівняння товарів.
 
Характерною особливістю концепції П. Сраффи виступає її універсальний характер, оскільки вона не пов’язана жорстко з певною теорією розподілу, і тому може бути використана у поєднанні з будь-якою з них. Модель «стандартного товару» є досить абстрактною, а побудова стандартної системи заснована на застосуванні моделі «витрати-випуск» В.В. Леонтьєва. Суттєвий теоретичний внесок вченого становлять математичні дослідження кількісних пропорцій ціноутворення.
 
В цілому, підхід П. Сраффи необхідно трактувати не тільки як критику маржиналізму та повернення до класичної школи, але у більш широкому розумінні – як намагання очистити класичну концепцію від таких складових, які можуть створювати невірне уявлення про закони економічного розвитку.
 
Найвідоміші наукові праці П. Сраффи.
 
  1. Сраффа П. Производство товаров посредством товаров. Прелюдия к критике экономической теории / П. Сраффа / Пер. с англ. под ред. член-корр. РАН И.И. Елисеевой. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 160 с.
  2. Sraffa P. Introduction / Ricardo D. Works and Correspondence. – Ed. Piero Sraffa. – Cambridge: Cambridge University Press, 1951. – vol. 1. – P. XXXI-XXXIII.
  3. Sraffa P. Production of Commodities by Means of Commodities: Prelude to a Critique of Economic Theory. – Cambridge: Cambridge University Press, 1960. – 99 p.
  4. Sraffa P. The laws of returns under competitive conditions / P. Sraffa // Economic Journal. – 1926. – Vol. 36. – № 144 (December). – Р. 535-550.
 
Публікації про життєвий шлях та наукову діяльність П. Сраффи.
 
  1. Блауг М. Пьеро Сраффа / М. Блауг // 100 великих экономистов после Кейнса. — СПб.: Экономикус, 2009. — С. 277-280.
  2. Гальчинский А.С. К. Маркс и развитие экономической мысли Запада / А.С. Гальчинский. – М.: Экономика, 1990. – 199 с.
  3. Heinz D. Kurz. Critical Essays on Piero Sraffa's Legacy in Economics / Heinz D. Kurz. – Cambridge University Press, 2008. – 480 p.
  4. Ricardo, Marx, Sraffa: The Langston Memorial Volume. – Edited by E. Mandel, A. Freeman. - Langston Foundation, 1984. – 286 p.
  5. Roncaglia A. Piero Sraffa / A. Roncaglia. – Springer, 2009. – 200 p.
  6. Steedman I. Marx After Sraffa / I. Steedman. – London: New Left Books, 1977. – 218 p.
Кiлькiсть переглядів: 974