Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця)

Змiст
  • img
  • img
  • img
  • img
  • img

Мілтон Фрідман

  

Мілтон Фрідман (Milton Friedman)

 
Він особисто переконаний, що хороша грошово-кредитна політика є основою всього
Фрідріх Хайек, в «Ексклюзивне інтерв'ю Ф.А. Хайеком»  Джеймса У. Blanchard III, звіт Cato Policy (травень / червень 1984)
 
Біографія. Мілтон Фрідман (англ. Milton Friedman) народився 31 липня 1912 року в Нью-Йоркському боро Бруклін в США.  Його батьки були єврейськими іммігрантами з Берегово (Закарпаття). Невдовзі після народження Мілтона сім’я переїхала в Рауе, штат Нью Джерсі, де майбутній науковець закінчив середню школу (1928 р.).  У 1932  році отримав ступінь бакалавра з економіки та математики в Ратджерському університеті, після чого продовжив навчання в Чиказькому університеті та вирішив повністю посвятити себе вивченню економічної теорії. Під час навчання великий вплив на нього здійснили викладачі університету та майбутні головні економісти країни: Артур Бернс (майбутній голова Федеральної резервної системи США) та Гомер Джонс (експерт в теорії процентної ставки).
 
У 1935 році М. Фрідман став співробітником Національного комітету із природних ресурсів США та прийняв участь у проекті з вивчення споживчого бюджету Національного комітету природних ресурсів. В кінці  1937 року він  розпочав тривале співробітництво з Національним бюро економічних досліджень, де займав посаду помічника іншого великого науковця Семена Кузнеця. Результати їх спільного  дослідження структури доходів  та приватної практики відобразилися у їх сумісній праці «Доходи від незалежної приватної практики» (1940). Ця робота стала основою докторської дисертації М. Фрідмана, за яку він отримав ступінь доктора економіки в Колумбійському університеті.
 
У 1941-1943 роках М. Фрідман займав посаду економіста у міністерстві фінансів у групі, що досліджувала сферу податків, пізніше приймав участь у дослідженнях з математичної статистики в Колумбійському університеті на замовлення уряду США. Діяльність М. Фрідмана в часи Другої світової війни багато важила для його наукової праці, він отримав змогу брати участь у формуванні економічної політики уряду, що значно допомогло йому в подальшій роботі.
 
Мілтону Фрідману була присуджена Нобелівська премія з економіки у 1976 році.
 
У 1950 році М. Фрідман консультував уряд США у справі реалізації Плану Маршала, яка була задумана для того, щоб допомогти Європі після Другої світової війни. Він приїхав до Парижу, де виступав за захист ідеї плаваючих валютних курсів.  Його прогнози про крах фіксованих валют, введених Бреттон-Вудською конференцією справдилися для Європи у 70-их роках.
 
М. Фрідман помер 16 листопада 2006 року в Сан-Франциско, Каліфорнія від серцевого приступу у віці 94 років.
 
Академічна діяльність та професійне визнання. М. Фрідман зробив великий вплив на економічну науку та був відзначений багатьма преміями.
 
У 1976 році йому була  присуджена Нобелівська премія з економіки «за досягнення в області аналізу споживання, історії грошового обігу і розробки монетарної теорії, а також за практичний показ складності політики економічної стабілізації».
 
Також науковець був удостоєний нагороди Американської економічної асоціації - медалі Джона Бейтса Кларка, що з 1846 року призначалася американським економістам, які до 40 років мали значні економічні досягнення.
 
До колекції його відзнак також відноситься премія імені Джона Комонса, яку він  отримав у 1971 році. Данна економічна премія призначалася з 1969 року  щорічно Асоціацією еволюційної економіки за сукупність научних досягнень у сфері еволюційної економіки.
 
Окрім того М. Фрідман був професором в Кембриджі та Чикаго (1953 - 1954), доктором філософії Колумбійського університету, президентом американської економічної асоціації. Науковець був прихильником робіт Ф. фон Хайека та лібералізму загалом, був обраний президентом товариства «Мон-Пелерин», що розповсюджувало ідеї  вільного ринку.
 
З 2002 року американська дослідницька організація Інститут Катона щорічно вручає «Премію Мілтона Фрідмана за розвиток свободи» в честь вченого.
 
Також М. Фрідман був радником таких видатних діячів як президента США республіканець Рональда Рейгана та прем’єр-міністра  Великобританії, лідера консерваторів Маргарет Тетчер.
 
Наукова діяльність. М. Фрідман найбільше відомий своїми роботами зі статистики, економічної історії, мікроекономіки та макроекономіки.
 
М. Фрідман знаменитий відродженням інтересу до грошової маси  як детермінанти номінальної вартості випуску, тобто кількісної теорії грошей. Саме завдяки М. Фрідману ця теорія здобула популярність серед його сучасників. Разом з Анною Шварц він був співавтором книги «Монетарна історія Сполучених Штатів» (1963), у  якій говорилося про вивчення ролі грошової маси та економічної активності в історії США. Найбільш яскравим висновком їх спільної книги був висновок про те , яким чином  коливання грошової маси сприяли економічним коливанням.
 
М. Фрідман був головним апонентом монетаристської школи економіки. Він стверджував, що існує тісний зв’язок між  інфляцією та грошовою масою, в першу чергу тому, що інфляцію можна уникнути за допомогою регулювання темпу зростання грошової бази.
 
Науковець не визнавав використання податкової політики як інструменту управління попитом; він вважав, що роль держави в керівництві економікою повинна бути строго обмеженою. Також М. Фрідман писав про Велику Депресію, яку він називав Великим Скороченням, стверджуючи, що вона була викликана звичайним фінансовим шоком, тривалість і серйозність якого була значно збільшена шляхом подальшого стискання грошової маси, яке було викликане необґрунтованою політикою Федеральної Резервної Системи.
 
У своєму есе «Методологія позитивної економічної науки» (1953) науковець стверджував, що для того, що економіка як наука була об’єктивною в ній не повинно бути оціночних суджень.
 
М. Фрідман також відомий своєю роботою над функцією споживання, гіпотезою спільного доходу (1957), яку він сам назвав свою кращою науковою роботою. В даній роботі йдеться про те, що гранична схильність до споживання доходу вища для постійного доходу, ніж для тимчасового доходу. Інші важливі внески включають критику кривої Філіпса і Концепцію природного рівня  безробіття (1968).
 
Найвідоміші наукові праці М. Фрідмана
 
  1. Two Lucky People: Memoirs. — Chicago: The University of Chicago Press, 1998. — 660 p.
  2. Фридман М. Методология позитивной экономической науки // THESIS. — 1994. Вып.4. — С. 20-52.
  3. Фридман М. Капитализм и свобода. — М.: Новое издательство, 2006. — 240 с.
  4. Фридман М. Основы монетаризма. — М.: ТЕИС, 2002.
  5. Фридман М., Шварц А. Монетарная история Соединенных Штатов 1867−1960 гг. — К.: «Ваклер», 2007. — 880 с.
  6. Фридман М., Фридман Р. Свобода выбирать: наша позиция. — М.: Новое издательство, 2007. — 356 с.
 
Публікації про життєвий шлях та наукову діяльність М. Фрідмана
 
  1. Блауг М. Фридмен, Милтон // 100 великих экономистов после Кейнса = Great Economists since Keynes: An introduction to the lives & works of one hundred great economists of the past. — СПб.: Экономикус, 2009. — С. 316-321. — 384 с.
  2. Ebenstein L. Milton Friedman: A Biography. — New York and Basingstoke, England: Palgrave Macmillan, 2007—272 p.
  3. Віталій Абліцов «Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті» – К.: КИТ, 2007. - 436 с.4. Фридман М. Основы монетаризма. — М.: ТЕИС, 2002.
Кiлькiсть переглядів: 1186