Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця)

Змiст
  • img
  • img
  • img
  • img
  • img

Леонід Канторович

Леонід Канторович (Leonid Kantorovich)

 
Біографія. Леонід Віталійович Канторович народився 19 січня 1912 р. у м. Санкт-Петербург у родині лікаря. В 18 років він закінчив математичний факультет Ленінградського університету у 1930 році і вже через чотири роки отримав звання професора. У 1935 йому була присуджена вчена ступінь доктора фізико-математичних наук без захисту дисертації. Працював у Ленінграді до 1960 року на математико-механічному факультеті ЛДУ та у Ленінградському відділені Математичного інституту АН СРСР. Ці роки ознаменувалися видатними досягненнями у сфері чистої та прикладної математики та економіки. Л.В. Канторович є одним з засновників вітчизняних шкіл функціонального аналізу, обчислювальної математики та мов програмування.
 
У 1942 році завершує роботи над своєю основною працею «Економічний розрахунок найкращого використання ресурсів».
 
Лише у кінці 1950-х років він зміг повернутися до досліджень з економіки, коли він був запрошений до роботи у знову новостворене у Новосибірську Сибірське Відділення АН СРСР. У 1958 році був обраний членом-кореспондентом по відділенню економіки СВ АН СРСР. Але до 1960 року Л.В. Канторович залишався у Ленінграді, займавшись організацією Лабораторії з застосування математики в економіці, яка стала пізніше основою Математико-економічного відділення Інституту математики СВ АН СРСР. У 1959 році став одним із організаторів та викладачів відомого «шостого курсу» економічного факультету ЛДУ. До «шостого курсу» були зараховані за бажанням випускники звичайного п’ятого курсу та ряд молодих економістів для вивчення, уперше в СРСР, математичних методів та ЕОМ.
 
З 1960 по 1971 рр. Л.В. Канторович працював у Новосибірську, де були широкі можливості для апробації методів економіко-математичних розрахунків. У 1964 році він був обраний дійсним членом АН СРСР за спеціальністю математика та економіка. У 1971 році Л.В. Канторович переїхав до Москви, де він працював аж до своєї смерті 7 квітня 1986 року.
 
 
Академічна діяльність та професійне визнання.
 
З 1938 року інтереси Л.В. Канторовича були нерозривно пов’язані з економічними дослідженнями та розв’язком народногоспорадарських проблем. Одним із крупних його відкрить є уведення до математичної та економічної науки поняття «лінійне програмування» у 1939 році. За важливі розрахунки по оборонній тематиці Л.В. Канторович у 1949 році був нагороджений Сталінською та Урядовою преміями.
 
У 1965 році йому була присуджена Ленінська премія (разом з В.С. Немчиновим та В.В. Новожиловим) за розробку оптимізаційного підходу до планового управління економікою.
 
У 1975 році Л.В. Канторович був удостоєний Нобелівської премії з економіки (разом з американським економістом Т. Купмансом) за праці з теорії оптимізації.
 
Л. В. Канторович - почесний доктор наук Гренобльському університету (1967 рік, Франція), університету Глазго (1966 рік, Великобританія), Варшавської вищої школи планування до статистики (1967 р Польща), університету Ніцци (1968 рік, Франція), університету Мюнхена (1970 рік, ФРН), Гельсінського державного університету (1971 р Фінляндія), Єльського університету (1971 рік, США), університету Парижа (1975 рік, Франція), Кембриджського університету (1976 рік, Великобританія), Пенсільванського університету (1976 рік, США), індійського статистичного інституту в Калькутті (1977 рік, Індія), університету ім. Мартіна Лютера в Галле (1984 рік, НДР). Він - володар диплома американського суспільства дослідження операцій за кращу роботу у 1960 році, диплома Високої економічної школи Праги (1981 рік, Чехословаччина), почесний член Угорської Академії наук (1967), почесний член Американської Академії мистецтв і науки в Бостоні (1969), член-кореспондент Мексиканської національної інженерної академії (1977), іноземний член академії наук НДР (1977), іноземний член-кореспондент Югославської академії наук і мистецтв (1979), член Міжнародного Інституту управління (1984 рік, Ірландія), почесний член Міжнародного економетричного товариства (1973).
 
Наукова діяльність. Рентні оцінки дозволяють вимірювати вартість користування природними ресурсами, зокрема землею, водою, повітрям тощо. Ця ідея набагато випередила свій час, передбачивши сучасні дослідження з економіко-екологічних проблем. В кінці 1930-х рр. це прийшло, проте, в протиріччі з концепцією загальнонародної власності на природні ресурси, з якої випливало, що до них не застосовні вартісні критерії вони виділялися "даром". Рентні оцінки знайшли безпосереднє застосування в розрахунку нормативів амортизаційних відрахувань і збитків від використання морально застарілої техніки, що прийшло в протиріччя з "теорією відсутності морального старіння техніки при соціалізмі". Двоїсті оцінки матеріальних ресурсів були розцінені ортодоксами як замах на трудову теорію вартості і спробу підмінити її трудову основу поняттям дефіцитності або корисності.
 
Лінійне програмування є універсальною математичною моделлю оптимального функціонування економічних систем. Основна заслуга Л.В. Канторовича полягає у розробці єдиного підходу до широкого кола економічних задач з найкращого використаня ресурсів на базі лінійного програмування. Ві увів «подвійні оцінки» ресурсів, які відображають ступінь цінності цих ресурсів для суспільства. Подвійні оцінки отримали різноманітне тлумачення в залежності від розглянутого кола задач у працях самого Л.В. Канторовича, його послідовників у СРСР та західних вчених, які незалежно відкрили лінійне програмування у середні 1940-х років. Якщо у західної літературі найбільш популярні так звані «тіньові ціні» на ресурси, то для Л.В. Канторовича це стала теорія диференційної ренти, заснована на подвійних оцінках.
 
Останній період життя пов’язаний з керівництвом лабораторіями в Інституті управління народним господарством ДКНТ та Загальносоюзному НДІ системних досліджень Держплану СРСР та АН СРСР. Він вів велику роботу по впровадженню економіко-математичних методів в повсякденну економічну практику.
 
Найвідоміші наукові праці Л.В. Канторовича.
 
  1. Математичні методи організації і планування виробництва. Л: Вид-во ЛДУ, 1939.
  2. Розрахунок раціонального розкрою промислових матеріалів. (Спільно з В. А. Залгаллером). Л: Лениздат, 1951. (2-е изд., Испр. І доп. Новосибірськ: Наука, 1371.).
  3. Економічний розрахунок найкращого використання ресурсів. М Вид-во АН СРСР, 1959.
  4. Оптимальні рішення в економіці. М: Наука, 1972.
  5. Математика в економіці: досягнення, проблеми, перспективи / Лекція в Шведської Академії наук у зв'язку з присудженням Нобелівської премії за 1975 рік // ЕКО, 1975, Вип. 3.
  6. L.V. Kantorovich: Essays in Optimal Planning. New York: Int Arts and Sci. Press., 1977. (Збірник переказів робіт Л.В. Канторовича різних років).
  7. Проблеми ефективного використання і розвитку транспорту М: Наука, 1989.
 
Публікації про життєвий шлях та наукову діяльність Л.В. Канторовича.
 
  1. Автобіографія Леоніда Віталійовича Канторовича // Оптимізація, 1982, вип. 28 (45).
  2. Дивитися на правду відкритими очима! Останнє інтерв'ю видатного вченого // Тиждень, 1987, № 31.
  3. Мій шлях у науці // Успіхи матем. наук, 1987, т.42, вип. 2.
  4. Білих А. А. Про сприйнятті економічних робіт Л. В. Канторовича на Заході // Економіка і математичні методи, 1990, т. 26, вип. 2.
  5. Вірченко М. М. Л В Канторович і економіка. Оптимізація, 1982, вип. 28 (45).
  6. Видатний радянський математик і економіст (до 75-річчя Л. В. Канторовича) // ЕКО. 1987, вип. 1.
  7. Залгаллером В. Л. Про зустрічі з Л. В. Канторовичем. Оптимізація, 1982, вип. 28 (45).
  8. Кутателадзе С.С., Макаров В. Л., Рубінштейн Г. Ш. Академік Леонід Віталійович Канторович (до 70-річчя від дня народження). Оптимізація, 1982, вип. 28 (45).
  9. Леонід Віталійович Канторович (серія "Біографії вчених СРСР '). М: Наука, 1989.
  10. Леонтьєв А. Л. Нові лауреати Нобелівської премії з економіки // ЕКО, 1976. вип. 3.
  11. Економіко-математичні моделі і методи: Збірник наукових праць, присвячений пам'яті Л. В. Канторовича. Воронеж: Вид-во ВДУ, 1989.
 
Кiлькiсть переглядів: 502