Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця)

Змiст
  • img
  • img
  • img
  • img
  • img

Леонід Гурвич

   

Леонід Гурвич (Leonid Hurwicz)

 
«Все, що я знаю з економіки, я вивчив або читаючи, або слухаючи інших»
Л. Гурвич
 
Біографія. Леонід Соломонович Гурвич (або Леонід Гурвіц, англ. Leonid Hurwicz) народився 21 серпня 1917 року в Москві. Та на початку 1919 року його сім'я покинула Москву і повернулася до Варшави – батьківщини батька. Його батько був адвокатом зі ступенем в Сорбонні в Парижі. Мати Леоніда була вчителькою, але після переїзду вона залишилася вдома з ним та його молодшим братом, даючи їм уроки арифметики, читання та письма.
 
У 1938 році Гурвич отримав ступінь магістра права (LL.M.) в Варшавському університеті. Продовжив навчання в Лондонській школі економіки, де відвідував лекції Ніколаса Калдора і Фрідріха Хайєка.
 
У 1939 році поїхав до Женеви, але вже 1 вересня 1939 року розпочалася Друга світова війна. Леонід прожив деякий час у Швейцарії(він прибув в Берн в серпні 1939 - менш ніж за тиждень до нападу Німеччини та її окупації західної Польщі, в тому числі Варшави), де продовжував навчання в женевському Інституті міжнародних досліджень (Graduate Institute of International Studies) і записався на курси аудиту, які проводив видатний економіст Людвіг фон Мізес, а також в Португалії.
 
У 1940 році він виїхав до США, де попрацював асистентом у Пола Самуельсона в Массачусетському технологічному інституті, досліджуючи принципи ціноутворення на реальному ринку, в Чиказькому університеті, був асистентом Оскара Ланге. Леонід Гурвич викладав в Інституті метеорології Чиказького університету та навчав статистиці на економічному факультеті. Також він брав участь в роботі Комісії Коулса з досліджень в області економіки.
 
У липні 1944 року одружився на Евелін Дженсен (Evelyn Jensen).
 
На 1945-1946 рік Гурвич отримав стипендію Джона Саймона Гуггенхайма. Також у 1946 році став доцентом (associate professor) Коледжу Штату Айова (Iowa State College).
 
У 1951 році Леонід Гурвич з родиною переїхав до Міннеаполісу, де стає професором економіки і математики у Школі Бізнесу та Адміністрування при Університеті Міннесоти, там він і працює до самої смерті.У 1961 році обраний деканом факультету статистики, в 1969 році - іменним професором економіки (Regents 'ProfessorofEconomics) Гарвардського університету. Та у 1988 році професор Л. Гурвич вийшов у відставку (як full-time professor), але з 1989 року був почесним професор економіки імені Куртиса Карлсона (Curtis L. Carlson Professor of Economics) і продовжував читати в осінньому семестрі аспірантський курс по економіці.
 
В середині червня 2008 року було госпіталізовано у зв'язку з нирковою недостатністю. 24 червня Леонід Гурвич померв Міннеаполісі (штат Міннесота, США).
 
Академічна діяльність та професійне визнання. Внесок Л.Гурвича у розвиток економічної науки був відзначений багатьма академічними відзнаками та професійними нагородами.
 
З 1965 року стає академіком Американської академії мистецтв і наук (з 1974 академік Національної академії наук США). У 1969 році президент Економетричного суспільства.
 
Іменем вченого названо запропонований ним коефіцієнт оптимізму-песимізму, тобто відмітка, яка дозволяє орієнтуватися в теорії прийняття рішень (в літературі російською мовою зазвичай називається коефіцієнтом Гурвіца, через букву «ц»).
 
У 1990-му році «за піонерські роботи по теорії сучасного децентралізованого механізму розподілу» Гурвич отримав з рук президента США Джорджа Буша (GeorgeH. W. Bush) Національну медаль науки.
 
У 2007 році нагороджений премією Шведського банку з економічних наук в пам'ять Альфреда Нобеля «за створення основ теорії оптимальних механізмів» (разом з Роджером Майерсоном і Еріком Маскіним).В останні роки життя він був серйозно хворий і не зміг приїхати до Стокгольма, коли йому було присуджено Нобелівську премію. Її вручили йому в Міннеаполісі, де він проживав. Леонід Гурвич – найстаріший лауреат цієї престижної премії. Його нагородили у 90 років.
 
14 квітня 2007 року в Університеті Міннесоти пройшла конференція, присвячена Л.Гурвічу: «PerspectivesonLeoHurwicz». У конференції взяли участь нобелівські лауреати з економіки Кеннет Ерроу і Деніел Макфадден.
 
 
Наукова діяльність. У 1950-х роках Леонід Гурвич почав займатися теорією оптимізації економічних механізмів, за що потім отримав Нобелівську премію. Розробка оптимальних механізмів ґрунтується на теорії ігор, що виникла у 1940-х роках як математичний інструмент для вивчення різних економічних відносин - починаючи від бізнес-трансакцій і закінчуючи управлінням соціальними системами.Він працює над нелінійним програмуванням, що вивчають методи вирішення екстремальних задач з нелінійної цільової функцією. У той час економісти більш вивчали макроекономіку, ніж макрорівень.Гурвич займався компаніями та окремими споживачами - саме тими елементами, які формують будь-який ринок. На перший погляд здається, що взаємини надають малопомітне, але в кінцевому рахунку це величезний за своєю значимістю вплив на економіку.Своєю теорією сумісності стимулів він пояснив, чому централізовано планована економіка може дати збій і яким чином кошти заохочення для фізичних осіб впливають на прийняття рішень.Фактори стимулу окремих людей визначають результати їх діяльності, будь то виробники чи споживачі.
 
Ця теорія допомагаєвизначати, наскільки в різних ситуаціях необхідне втручання держави та виявляти ефективні торгові механізми і схеми регулювання економікою. Згодом теорією оптимізації економічних механізмів займалися Ерік Маскін з Прінстона і Роджер Майерсон із Чиказького університету.
 
Головною заслугою Гурвіча було те, що він зумів формалізувати свою логіку у математичні моделі. Він перетворив механізми досконалої конкуренції і монополії з незалежних у залежні змінні і дав поштовх новому підходу в економічній науці, який тісно пов'язував мікроекономічні процеси з макроекономічними.
 
Крім того, Гурвич вирішував задачі реалізації процедур колективного вибору через використання ігрових моделей, був автором численних праць з теорії корисності, проблем стійкої глобальної рівноваги економічних систем.
 
Звання та нагороди:
1965 АкадемікАмериканськоїакадеміїмистецтв і наук;
1969 Президент Економетричноготовариства;
1974 – АкадемікНаціональноїакадемії наук США;
1977 Почесний член (DistinguishedFellow) Американськоїекономічноїасоціації;
1980 Почесний доктор наук, Північно-західнийуніверситет (США);
1984 – Почесний профессор Центральнокитайського університету науки і технології (Вухан);
1984 – Почесний вчений Каліфорнійського технологічного інституту;
1989 DoctorHonorisCausa (Universitat Autònomade Barcelona, Іспанія);
1990 – Нагороджений Національною науковою медаллю США,  "за свою новаторську роботу з теоріїсучаснихдецентралізованихмеханізміврозподілу"
1993 Почесний доктор економіки (Doctor of Economics, honoris causa) Університет Кейо, Токіо;
1993 Почесний доктор права (Чиказький університет);
1994 Doctor honoris causa (Варшавська школа економіки);
2004 Doctor rer. pol. honoris causa (Університет Більфілда);
2007 Премія Альфреда Нобеля з економічних наук «за створення основ теоріїоптимальнихмеханізмів» (спільно з ЕрікомМаскіним і Роджером Майерсоном).
 
Найвідоміші наукові праці Л.Гурвича.
 
  1. «Стохастичні моделі економічних коливань» (Stochastic Models of Economic Fluctuations, 1944);
  2. «Оптимальність і інформаційна ефективність розподілур есурсів» (Optimality and Informational Efficiency in Resource Allocation (1960) in Arrow, Karlin and Suppes (eds.), Mathematical Methods in the Social Sciences, Stanford University Press);
  3. «Проінформаційно децентралізовані системи» (On Informationally Decentralized Systems (1972) in Radner and McGuire, Decision and Organization, North-Holland);
  4. «Про розподілах, досяжних через рівновагу Неша» (On Allocations Attainablethrough Nash Equilibria, 1979);
  5. «Проектування економічних механізмів» (Designing Economic Mechanisms, 2006, спільно з С. Рейтером).
 
Публікації про життєвий шлях та наукову діяльність Л.Гурвича.
 
  1. Алескеров Ф. Т. Нобелевские лауреаты по экономике 2007 г. Л. Гурвич, Э. Маскин и Р. Майерсон / Ф. Т. Алескеров // Экономический журнал высшей школы экономики. — 2008. — Т. 12, № 1. — С. 106—111.
  2. Андре Я. Нобелівські лауреати з економічних наук 2007 р. : [Л. Гурвіч, Е. С. Маскін, Р. Б. Майєрсон] / Я. Андре, У. Броль // Журнал європейської економіки. — 2008. — Т. 7, № 1. — С. 115—122.
  3. Берд К. Інтелект без власності : [Л. Гурвіч , Е. Мескін, Р. Майєрсон] / Ківі Берд // Інтелектуальна власність. – 2011. – № 2. – С. 49–53.
  4. Воронов Ю. П. Нет в мире совершенства (Нобелевская премия по экономике 2007 г.) : [Л. Гурвич, Э. Маскин, Р. Майерсон] / Ю. П. Воронов // ЭКО. — 2008. — № 1.— C. 36—63.
  5. Довбенко М. В. Теорії економічних механізмів колективного вибору : [Л. Гурвіч, Р. Майєрсон, Е. Маскін] / М. В. Довбенко // Економічна теорія. — 2008. — № 1. — С. 55—65.
  6. Ковальчук В. Лауреати премії імені Альфреда Нобеля з економіки за 2007 рік : [Л. Гурвіч, Е. Мескін, Р. Майєрсон] / В’ячеслав Ковальчук // Вісник Тернопільського національного економічного університету : наук. журн. / [голов. ред. А. Ф. Мельник]. — Тернопіль, 2008. — Вип. 1. — С. 126—127. 7)Ковтун Г. Нобеліана — 2007 : [Л. Гурвіч, Е. Маскін, Р. Майєрсон] / Г. Ковтун // Вісник Національної академії наук України. — 2007. — № 10. — С. 44—51. 8)Письменний В. Нобелівська премія у галузі економіки в 2007 році дісталася американським ученим : [Л. Гурвіч, Е. Мескін, Р. Майєрсон] / В. Письменний // Світ фінансів. — 2007. — № 4. — С. 179—181.
Кiлькiсть переглядів: 644