Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця)

Змiст
  • img
  • img
  • img
  • img
  • img

Джон фон Нейман

Джон фон Нейман (John von Neumann)

 
Про Неймана кажуть: Більшість науковців доказують, що можуть,
а фон Нейман – що хоче.
 
Біографія.
 
3 грудня 1903 року у Будапешті народився Янош фон Нейман, повне імя якого угорською – Нейман Янош Лайош (Neumann János Lajos), англійською Джон фон Нейман (Johnvon Neumann), та Йоганн фон Нойман (Johann von Neumann) німецькою.
 
Батько Яношабув успішний банкір, за значний внесок у розвиток економіки у 2013 році отримав дворянську приставку «фон».
 
Янош ріс дуже розумною дитиною. Вже у шість років він розмовляв старогрецькою, міг перемножувати та робити інші математичні дії із шестизначними числами. Через пару років хлопчик почав цікавитися вищою математикою, тому коли Яношу сповнилося 10 років, батьки віддали його у лютеранську гімназію в Будапешті. З ним займалися кращі приватні викладачі. В цій гімназії навчалося багато учнів, які в подальшому стали видатними науковцями. Це Д. Хевеши (1885-1966), який у 1943р. отримав Нобелевську премію з хімії, «батько» американської водородної бомби Едвард Теллер та інші. Викладачі починають виліляти обдарованого Яноша і він паралельно із заняттями у гімназії відвідує заняття в університеті, займається науковими дослідженнями. Перша наукова праця Яноша фон Неймана була опубліковала, коли йому було 18 років.
 
У 1919  році сім’я Нейманів переїздить до Венеції, тому що в Угорщині починається «червоний терор», в т.ч. проти  іудеїв. З того часу він стає ярим антикомуністом, який виступає проти прояв тоталиторизму у будь-якому вигляді. Разом із своїми друзями- Вігнером, Сциллардом и Теллером, Янош фор Нейман почав працювати над програмою створення атомної зброї. Наприкінці 40-х років вони разом почали працювати над створенням водневої бомби.
 
Янош закінчує гімназію у 1920 році і поступає до математичного факультету університету в Будапешті та одночасно до Технологічного інституту Цюриха, обравши спеціальність - хімічне машинобудування. У той час присутність на заняттях була не обов’язковою, тому Янош з’являвся у вузах тільки під час здачі іспитів, а більшу частину часу займався власними дослідженнями та спілкуванням з колегами- математиками. Про рівень його знань може свідчить факт, що коли відомому математику  Герману Вейлю довелося відлучитися під час семестру на деякий час з Берліну, він доручає Яношу читання лекцій з математики.
 
В 1923 році фон Нейман, якому в той час було 20 років, опублікував своє дослідження на тему аксіоматичної будови теорії множин, яка в подальшому стала основою його дисертації.
Фон Неймаш в 1925 році закінчує навчання і отримує в Цюрихі диплом інженера хіміка. Одночасно з цим він захищає дисертацію на звання доктора філософії у Будапештському університеті. З 1926 по 1930 роки Джон фон Нейман працював приват-доцентом в Берліні.
 
У 1930 р. він одружився з Маріетт Кевеші (Mariette Kövesi) і Фон Нейман навіть змінив віру, погодившися перейти в католицтво, як вимагала сім'я нареченої. У фон Неймана народилася дочка Марина, яка в подальшому стала відомим економістом. Шлюб фон Неймана та Маріетт Кевеші розпався в 1937 році,
 
У 1930 році фон Нейман прийняв пропозицію переїзду до Принстону у США, де того часу створювався Інститут перспективних досліджень, відомий як Institute for Advanced Studies.Так склалося, що у фон Неймана, який був іудеєм, в Германії не було можливості зайняти посаду професора чистої математики. Фон Нейман декілька разів їздив  до країн Європи, але в ті часи все більше розповсюджувалася політика антисемітизму, в тому числі і у рідній Угорщині. У 1939 році фон Нейман вдруге одружився. Його дружиною стала Кларой Дан, яка в подальшому стала програмісткою. Клара Дан розробила із безпосередньою участю чоловіка перші програми для електронних обчислювальних машин. У Принстоні фон Нейман працює разом з відомішими вченими - А. Енштейном, К. Геделем, іншими. У Принстоні фон Нейман працює професором до кінця свого життя.
 
В 1955 році фон Нейман був назначений науковим керівником Комісії США по атомної енергетиці. В тому же році він тяжко захворів раком кісток, переніс декілька операцій. При цьому він продовжував працювати. Через два роки у 1957 році 8 лютого фон Нейман помер на 54 році свого життя.
 
Академічна діяльність та професійне визнання.
 
Фон Нейман приймав участь у розробці Манхеттенського проекту по створенню атомної бомби. За допомогою математичних методів він довів можливість здійснення взривного засобу детонації атомної бомби. У 1937 році фон Нейман став громадянином Сполучених Штатів Америки. Наступного  1938 він був нагороджений премією імені М. Бохера за свої роботи в області аналізу.
 
На честь фон Неймана була названа електронно обчислювальна машина ДЖОНІАК, принципи побудови якої він запропонував у 1946 році. За  допомогою ДЖОНІАКА було зроблено розрахунки по створенню водородної бомби, а потім – для створення прогнозів погоди.
 
На честь фон Неймана названо астероїд 22824 фон Нейман.
 
Наукова діяльність. Фон Нейман був одним з найвідоміших та авторитетних вчених ХХ ст., результати досліджень та наукові праці якого надали значний вплив на розвиток світової економічної думки. Це стосується математики, квантової механіки, теорії обчислювальних машин та теорії автоматів, економіки.
 
Фон Нейман  розробляє метод матриці щильності, одного з основних методів квантової теорії сучасності. У 1932 р. було опубліковано книгу «Математичні основи квантової механіки», яка не втратила своєї актуальності і сьогодні.
 
Фон Нейман став засновником наукової дисципліни «Теорія дослідження операцій», що стало результатом наукових досліджень з початку війни до 1943 року по розробці методів оптимального бомбометання.
 
В липні 1954 р. фон Нейман підготовив "Попередній доклад про машину ЭДВАК" на 101 сторінці, у якому надав опис не тільки самої машини, але й  її логічних якостей. З того часу вчені  називають компьютер "машиною фон Неймана".
 
Математичні знання фон Неймана надали впливу на економічну науку. Він став одним з творців теорії ігор — тієї галузі математики, що вивчає ситуаці та процесиї, які пов'язані з прийняттям оптимальних рішень.У 1928 р. він пише статью "До теорії стратегічних ігор", у якій доказує знамениту теорему о мінімаксі, яка є основою розробленої далі теорії ігор.
 
Застосування теорії  ігор до вирішення економічних задач виявилось не менш значним, ніж сама теорія. Висновки цих досліджень було опубліковано в праці «Теорія ігор і економічна поведінка» (The Theory of Gamesand Economic Behavior, 1944), яка була написана спільно з економістом О. Моргенштерном. Вчені аналізували антагоністичні ігри, коли є ті, хто програв, і ті, хто виграв. Сутність теорії ігор складається з того, що для кожного ігрока існує набор стратегій, які він може використати. При цьому стратегії декількох ігроків, якщо вони перехрещуються, можуть надати ситуацію, при якій кожний ігрок отримує результат, виграш, який може бути як позитивним, так і негативним. При обранні тієї або іншої стратегії  для отримання максимально позитивного результату для себе, треба враховувати можливі  кроки противника, а також їхній вплив на ситуацію в цілому.  До початку 50-х років 20 століття теорія ігор була лише математичною теорією. Після різкого стрибка економіки США після другої світової війни починаються спроби практичного використання теорії ігор у різних сферах: економіці, біології, кібернетиці, техніці та антропології, військовій справі.
 
Найвідоміші наукові праці.
 
  1. фон Нейман Дж. Избранные труды по функциональному анализу // Классики науки. — М. : Наука, 1987. — 375+369 с.
  2. фон Нейман И. Математические основы квантовой механики = MathematischeGrundlagenderQuantenmechanik. — М. : Наука, 1964. — 368 с.
  3. фон Нейман Дж. Теория самовоспроизводящихся автоматов = Theory ofSelf-reproducingAutomata. — М. : Мир, 1971. — 384 с.
  4. фон Нейман Дж., Моргенштерн О. Теория игр и экономическое поведение = Theory of Gamesand Economic Behavior. — М. : Наука, 1970. — 708 с.
  5. Пуанкаре А., Эренфесты Т. и П., фон Нейман Дж. Работы по статистической механике. — Ижевск : РХД, 2011. — 282 с.
 
Публікації про життєвий шлях та наукову діяльність Д. Неймана.
 
  1. Steve Heims. John Von Neumann and Norbert Wiener: from mathematics to the technologies of life and death. — MIT Press, 1980. — 568 p. — ISBN 0262081059. (англ.)
  2. Данилов Ю. А.. Джон фон Нейман. — М.:Знание, 1981. (рус.)
  3. William Aspray. John von Neumann and the Origins of Modern Computing. — MIT Press, 1990. — 376 p. — ISBN 0262011212. (англ.)
  4. Norman Macrae. John von Neumann. — 1992. (англ.)
  5. Монастырский М. И. Джон фон Нейман — математик и человек. // Историко-математические исследования. — М.: Янус-К, 2006. — № 46 (11). — С. 240-266..
  6. Улам С. М. Приключения математика. — Ижевск: R&C Dynamics, 272 с. ISBN 5-93972-084-6.
  7. Храмов Ю.А. Нейман Джон фон (Янош) John von Neumann // Физики: Биографический   справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 195. — 400 с. — 200 000 экз. (в пер.)
Кiлькiсть переглядів: 1005