Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця)

Змiст
  • img
  • img
  • img
  • img
  • img

Джон Мейнард Кейнс

  

Джон Мейнард Кейнс (John Maynard Keynes)

 
Якщо ви збираєтеся звернутися тільки до одного економіста, щоб зрозуміти проблеми, з якими стикається економіка,
немає сумнівів в тому, що цим економістом повинен бути Джон Мейнард Кейнс.
                                                                                     Грегорі Менк'ю, професор Гарвардського університету
                                                                                     New York Times, 2008 рік.
 
Біографія. Джон Мейнард Кейнс (5 червня 1883, Кембридж - 21 квітень 1946), англійський економіст, ідеї якого в корені змінили економічну теорію і практику.
 
Кейнс народився в заможній родині. Його батько, Джон Невілл Кейнс, був економістом, довгий час був членом ради Пемброк-коледжа, а потім в період з 1910р. по 1925р. університетським секретарем в Кембриджі. Кейнс був першою дитиною у родині, а потім з’явилися ще двоє – Маргарет і Джеффрі.
 
У 1902-1906 р.р. навчався у коледжі при Кембриджському університеті. За час навчання виявив яскраві здібності до наук і насамперед до математики та прикладної економіки, історії, філософії. Студентом Дж. М. Кейнс слухав лекції А.Маршалла, був його одним з розумніших учнів. У 1905 році Маршалл писав до батька майбутнього вченого: «ваш син виконав відміну роботу з економіки. Я казав йому, що був би дуже задоволений якби він обрав кар’єру професійного економіста. Але, безумовно, я не повинен тиснути на нього».
 
У 1909 році Кейнс став державним службовцем, був прийнятий на роботу в міністерство у справах Індії в Уайтхоллі. Його досвід став основою його першої великої роботи 'Грошовий обіг і фінанси Індії'. Після захисту дисертації, основний зміст якої був відображений в його роботі «Трактат про ймовірність», Кейнс став викладачем в Королівському коледжі. Потім він повернувся в Кембридж, де викладав економіку до 1915 року.
 
З настанням Першої світової війни Кейнс повернувся до державної служби, цього разу до Казначейства, де він вивчав відносини з союзниками. Під час Першої світової війни саме Кейнс допоміг домовитися з кредиторами Великобританії, коли борг країни значно збільшився в ході війни.
 
Протягом всього свого життя, Кейнс працював енергійно, на користь громадськості та своїх друзів. За своє життя він переніс декілька серцевих нападів, один з яких в кінцевому рахунку і став для нього смертельним. Не стало великого економіста 21 квітня 1946.
 
Академічна діяльність і професійне визнання. Маючи від природи найрізноманітніші таланти, Кейнс зміг стати дуже успішним фінансистом. Про це свідчить той факт, що на посаді скарбника King's College він зміг збільшити розміри внесків в казну Коледжу з 30 000 до 380 000 фунтів. Однак за два тижні до початку Великої депресії вчений заявив, що світова економіка вийшла на тренд стійкого зростання і що рецесій не буде. Під час кризи, що вибухнула він втратив всі свої заощадження.
 
Певний період свого життя Дж. М. Кейнс присвятив і політичній діяльності. Так, в період з 1926 по 1929 роки він відіграв помітну роль при формуванні політики Ліберальної партії Ллойда Джорджа. Політична діяльність Кейнса отримала подальший розвиток в його призначенні в листопаді 1929 на пост члена комітету з фінансів і промисловості; а вже в січні 1930 року він стає членом економічної консультативної ради при уряді Великобританії.
 
У 1930-х Кейнс очолив революційний рух в економічній думці. Він відкидав старі ідеї неокласичної економіки і стверджував, що недостатній сукупний попит може призвести до затяжних періодів високого рівня безробіття. Так, в 1930 році вийшла його робота «Трактат про гроші» ("A Treatise on Money"), в якій він намагався показати, як економіка, заснована на золотому стандарті, може потрапити в пастку низької зайнятості, коли ринковий механізм виявляється нездатним визволити економічну систему з цього положення. Дана книга вважається необхідним попереднім етапом, після якого з’явилася знаменита і найзначніша його робота «Загальна теорія зайнятості відсотка і грошей» ("The General Theory of Employment, Interest and Money"), що вийшла в лютому 1936 року.
 
Найбільша робота Кейнса була одночасно і останньою його великою роботою: в 1937 році він зазнав важкого серцевого нападу. Хвороба на довгий час зробила вченого практично недієздатним. До своєї наукової і викладацької діяльності Кейнс повернувся тільки через два роки. Так, на початку війни в 1939 році Кейнс пише три статті для журналу The Times, які згодом були видані у вигляді памфлету «Як оплатити війну?» ("How to Pay for the War").
 
Кейнс був надзвичайно чуйним до актуальних проблем сучасності. Тому, з початком війни, основна його діяльність була пов'язана з нею. У червні 1940 року він стає членом консультативного комітету з військових проблем при казначействі Великобританії. Під час війни він також бере активну участь в розробці Бреттон-Вудської угоди і створенні Міжнародного Валютного Фонду. Активна діяльність Кейнса забезпечила йому широке громадське визнання, що виразилося в присудження йому в 1942 році баронського титулу.
 
Останньою значущою подією в житті Кейнса була поїздка в США для участі у відкритті МВФ, що відбулася в березні 1946 року.
 
Наукова діяльність. Дж. Кейнс був одним з найвідоміших та найавторитетніших економістів ХХ ст. Його наукові праці та теоретичні розробки значно вплинули на розвиток світової економічної думки.  
 
Кейнс здійснив революцію в економічній теорії, відкинувши переважну в той час ідею про те, що вільні ринки автоматично надають повну зайнятість населенню, тобто всі бажаючі обов'язково отримають роботу. Кейнс стверджував, що у вільних ринків немає саморегулюючих механізмів, які забезпечують повну зайнятість населення. Згідно Кейнсу, держава втручається в економіку, здійснюючи державну політику викорінення безробіття і стабілізації цін. Кейнс також стверджував, що уряди повинні вирішувати проблеми в короткостроковій перспективі.
 
Правильна грошово-кредитна політика, на думку Кейнса, повинна виходити з пріоритету підтримки стабільності внутрішніх цін, а не ставити за мету підтримку завищеного курсу валюти.
 
Падіння загального купівельного попиту викликає скорочення виробництва, що веде до безробіття (розорення малого бізнесу, звільнень найманих працівників, в тому числі і на великих підприємствах). Безробіття спричиняє зниження доходів покупців. А це, в свою чергу, форсує подальше падіння купівельного попиту. Виникає замкнуте коло хронічної депресії. Кейнс пропонував наступний вихід: якщо масовий споживач не здатний оживити сукупний попит, це має зробити держава. Великі державні замовлення приведуть до додаткового найму робочої сили. Отримуючи заробітну плату, колишні безробітні збільшать свої витрати на споживчі товари, і, відповідно, підвищать сукупний економічний попит. Це, в свою чергу, спричинить зростання сукупної пропозиції товарів і послуг і загальне оздоровлення економіки.
 
Дж. М. Кейнс критикував неокласичне пояснення інфляції на основі кількісної теорії грошей по двом причинам. По-перше, між рівнем цін і грошовою масою немає тісного зв'язку. Остання порушена нестабільністю швидкості обігу грошей, що є прямим наслідком нестабільності попиту на гроші. По-друге, при зміні грошової маси в умовах неповної зайнятості в основному змінюється реальний національний дохід, а не рівень цін. Помірна інфляція виникає при одночасному зростанні і реального доходу, і цін. Справжня інфляція починається після досягнення повної зайнятості. Для економіки шкідлива тільки справжня інфляція; що ж стосується помірної інфляції, то вона неминучий супутник організовуваного урядом збільшення реального доходу і зайнятості. Таким чином, на відміну від неокласичної моделі, в теорії Дж. М. Кейнса ринок праці відіграє пасивну роль. Рівень зайнятості визначається не автономним функціонуванням ринку праці, а обсягом ефективного попиту. Від цього ж фактора залежить реальна ставка зарплати, яка, всупереч загальноприйнятій докейнсіанській думці, аж ніяк не встановлюється трудовими договорами (останні визначають лише грошову ставку зарплати). Звідси випливає, що ефективний попит на блага породжує попит на працю; при цьому функція попиту на працю не є функцією граничної продуктивності праці, як це мало місце у неокласиків.
 
Найвідоміші наукові праці Дж. М. Кейнса.
 
  1. Keynes John M.  The Economic Consequences of Peace./ J.M. Keynes. -New York: Cossimo Classics, 1919. – p.252
  2. Keynes, John M. A Treatise on Probability./ J.M. Keynes. -  New York: Dover Publications, 1921. – p. 539
  3. Keynes, John M. A Revision of the Treaty./  J.M. Keynes. - New York: Cossimo Classics, 1922. – p.236
  4. Keynes, John M. A Tract on Monetary Reform./ J.M. Keynes. - Loughton, Essex, UK: Prometheus Books, 1923. – p. 219
  5. Keynes, John M. The End of Laissez-faire./ J.M. Keynes. - Prometheus Books, 1926. – p. 418
  6. Keynes, John M. A Treatise on Money./ J.M. Keynes. - AMS Press, 1930. – p.816
  7. Keynes, John M. The General Theory of Employment, Interest and Money./ J.M. Keynes. - Orlando: Harcourt, 1936. –  p.263
 
Публікації про життєвий шлях та наукову діяльність Дж.М. Кейнса.
 
  1. Skidelsky R. John Maynard Keynes: Hopes Betrayed 1883–1920./ R. Skydelsky. -  Papermac, 1992. – p. 447
  2. Skidelsky R. John Maynard Keynes: The Economist as Saviour, 1920–1937. / R. Skidelsky.  –Papermac, 1994. – p.580
  3. Yergin, Daniel, and Joseph Stanislaw. The Commanding Heights: The Battle for the World Economy./ Y. Stanislav. -  New York: Simon and Schuster, 1998 . – p. 464
  4. Murray N. Rothbard. Keynes, the Man./ N. Murray. - Ludwig von Mises Institute, April 20, 2007. – p. 68
  5. Peter Drucker, Modern Prophets: Schumpeter and Keynes? / R.B. Reich. –Forbes, May, 23, 1983, p. 124-128.
Кiлькiсть переглядів: 1533