Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця)

Змiст
  • img
  • img
  • img
  • img
  • img

Джон Бейтс Кларк

Джон Бейтс Кларк (John Bates Clark)

 
Біографія. Джон Бейтс Кларк народився 26 січня 1847 р. у місті Провиденс штату Род-Айленд, Сполучені Штати Америки.
 
Він є засновником амеріканської школи маржіналізму ХIХ століття. У 1872 р. закінчив Амхерстский колледж (США), потім вчився В Західній Європі у  К. Книса в Гейдельбергскому (Німеччина) та Цюрихському (Швейцарія) университетах.
 
Д.Б. Кларк  помер 21 березня 1938 р. у  Нью-Йорку, США.
 
Академічна діяльність та професійне визнання. Свою професійну діяльність Д. Б. Кларк розпочав у США, де займався викладанням економічної теорії.  С 1877 він займав посаду професора экономіки в американских коледжах, у  тому числі у Карлтонскому коледжі (штат Мінесота), де його студентом був Т. Веблен. Впродовж 1895-1923 років  Д. Б. Кларк був профессором Колумбійського университету.  
 
Крім того, Джон Бейтс Кларк  - заснував Американську економичну асоціацію  та  був її третім Президентом (впродовж 1893-1895 рр.).
 
Д.Б. Кларк багато зробив для формування неокласичної економічної теорії наприкінці ХIХ століття. Він є засновником та главою американської школи маржиналізму.
 
Наукова діяльність. Д. Б. Кларк розробив оригінальний варіант концепції гра­ничної корисності — теорію граничної продуктивності факторів виробництваі. Концепція грунтується на законі спадаючої продуктивності кожного з факторів виробництва. Сутність цого закону в тому, що послідовне збільшення витрат одного з факторів виробництва при незмінності (маючи на увазі їх кількість) інших призводить до зменшення приросту виробництва на одиницю витрат. За умов незмінного капіталу кількість робітників буде збільшуватися, а кожний додатковий робітник порівняно з попереднім буде створювати меншу кількість продукції. Остан­ній найнятий на підприємство робітник, який має найменшу продуктивність, вважається "граничним робітником". Саме на основі його гранич­ної продуктивністі встановлюється заробітна плата.
 
Заслугою Д.Б. Кларка  є обгрунтування закону спадаючої продуктив­ності капіталу, у відповідності з яким: якщо кількість робітників залишається незмінною і додається нова частка капіталу, то вона дає менший дохід порівняно з попередньою вкладеною часткою капіталу. порушує пропор­ції між ними, що, в свою чергу, призводить до сповільнення загального росту виробництва.
 
 
Отже, згідно з законом спадаючої продуктивності, нерівно­мірний ріст окремих факторів виробництва Д.Б. Кларк поділив свої дослідження на три частини:
  • формулювання "універсальних законів";
  • аналіз економіки в статичному стані;
  • вивчення економічних законів у динаміці.
 
У першій частині дослідження на прикладі ізольованого господарст­ва і психологічного аналізу поведінки споживача вчений сфор­мулював три "універсальних" закони:  закон граничної про­дуктивності,  закон специфічної продуктивності та  закон спадаючої продуктивності.
 
Моделі статичного і динамічного розвитку були побудо­вані Д.Б. Кларком за принципом теоретичної механіки. На думку вченого, економічна статика вивчає закони "соціального" або "організованого" суспільства, тобто капіталізму. Статичний стан характеризується відсутністю технічного прогресу, незмін­ними розмірами капіталу, кількістю населення, повним пануванням вільної конкуренції. Статичний стан — це уявна модель, необхідна для вивчення умов ринкової рівноваги у чистому вигляді. Тому статичну модель Д.Б.  Кларк вважав важливішою за динамічну. Якщо будь-яка складова з умов статичного стану відсутня, рівновага порушується і економічні закони порушуються. Внаслідок цього економіка починає рухатися, щоб досягти нового статичного стану.
 
Економічна динаміка, на думку Д.Б. Кларка, має визначити при­чини порушення ринкової рівноваги. До таких причин він від­но­сив диспропорції між галузями, невідповідність між попитом і пропо­зицією.
 
Помилки в теорії про статику та динаміку полягають в меха­нічному перенесенні законів механіки на економічний розви­ток.  Це б, в свою чергу, означало, що закон рівноваги є головним законом капіталізму. Проте стан рівноваги скоріше виняток, ніж закономірність для цієї системи.
 
В основу своєї теорії ціноутворення Д.Б.Кларк поклав закон граничної продуктивності. Він стверджував, що оцінку блага дають не окремі споживачі, а їх групи. Таким чином, він намагався усунути елементи суб`єктивної оцінки при визначенні ціни. Вчений обгрунтував, що цінність блага є сумою корисностей окремих його властивостей. Якщо благо має декілька корисностей, то кожна з них буде граничною для споживачів лише певної групи. Визначення ринкової ціни відбувається шляхом підсумувування граничних оцінок усіх груп споживачів.
 
Модель статики і динаміки Д.Б.Кларк використав при роз­робці своєї теорії розподілу, яка грунтується на сформульо­ваному ним законі специфічної продуктивності. У процесі утворення багатства приймають участь різні фактори. Вчений виділяє чотири фактори виробництва:
  • капітал у грошовій формі;
  • капітальні блага, до яких відносяться засоби виробницт­ва;  земля;
  • підприємницька діяльність;
  • праця робочих.
 
Д. Б.Кларк у своему дослідженні розглядае  ці фактори, їх продуктивність та  дохід від кожного з них. В свою чергу, капітал – це фактор, який утворює доход у вигліді прибутку чи банківського відсотка, тоді як дохід від земельної ділянки - це земельна рента, підприємницька діяльність дає дохід у виді підприємницького прибутку, який утворюється  у стані динамікі, а  фактор праці  є джерелом заробітної плати робітників. Величина доходу, що утворює кожний фактор виробництва, визначається його граничною продуктивністю (так, капітал у грошовій формі є еквівалентом граничної продуктивності капіталу). Теорія граничної продуктивності Д. Б.Кларка використовує маржиналістський підхід при розподілі доходів. Ця теорія є теорією ціноутворення на фактори виробництва. Ціни на фактори формуються згідно з попитом на кожний з них.
 
Таким чином, Д. Б. Кларк зробив висновок, що немає експлуатації і привласнення чужої власності. Підпри­ємницький прибуток відсутній тому, що діє вільна конку­ренція, яка сприяє вільному переміщенню капіталу з галузі в галузь і перетворенню прибутку на відсоток. Така модель розподілу характерна для статичного стану.
 
В динамічній моделі виникає підприємницький прибуток, оскільки підприємець виступає не в ролі організатора вироб­ництва (за що отримує плату в статичній моделі), а в ролі новатора, який впроваджує технічний прогрес. Завдяки цьому підприємець в умовах динаміки знижує свої витрати вироб­ництва, роблячи їх нижчими за середні витрати, що утворює прибуток. Однак динамічний стан намагається досягти нового статичного стану.
 
При досягненні рівноваги підприємницький прибуток стає досягненням суспільства, оскільки розподі­ляється між усіма чотирма факторами виробництва.
 
Д.Б.Кларком використа та переніс метод граничного аналізу також і на макроекономічній рівень. Вчений запропонував нові категорії: соціальна праця (загальна кількість зайнятих у народ­ному господарстві), соціальний капітал (сукупність капіталів, які використовуються в суспільному виробництві), зони бай­дужості (граничні одиниці соціальної праці та соціального капіталу або робітники і засоби виробництва, які приносять найменші граничні продукти).
 
Макроекономічна рівновага, на думку Д.Б. Кларка, може встановитися якщо буде оптимальною пропорція між витратами соціальних факторів виробництва; продукт, створений соціальною працею в зоні байдужості, дорівнюватиме загаль­ному фонду заробітної плати.  Продукт, створений у цій зоні соціальним капіталом, дорівнюватиме обсягу відсоткових платежів. Проте, ця ідеальна модель макроекономічної рівноваги не відображувала реалні умови та стан ринкової системи.
 
При всіх недоліках теорії Д.Б. Кларка окремі її положення, пов’я­зані з граничною продуктивністю факторів виробництва, насамперед, продуктивності праці -  знайшли застосування при вирішенні реальних економічних задач оптимізації виробництва в умовах обмеженості ресурсів.
 
 
Найвідоміші наукові праці Д.Б. Кларка:
                   
  1. "Філософія багатства" (1886)
  2. "Розподіл ба­гатства" (1899)
  3. "Мож­ливість створення наукового закону заробітної плати" (1889)
  4. "Проблеми монополії" (1901)
  5. "Основи еко­но­мічної теорії" (1901)
  6. "Суть економічної теорії" (1907).
 
Публікації про життєвий шлях та наукову діяльність
 
  1. Арон  Р. Вильфредо Парето: Этапы развития социологической мысли / Р. Арон. – М., 1992. – 456 с.
  2. Баумоль У. Чего не знал Альфред Маршалл: вклад двадцатого столетия в экономическую теорию / У. Баумоль // Вопросы экономики. – 2001. – № 2. – С. 67–81.
  3. Всемирная история экономической мысли: В 6 т. Т. 2. – М.: Мысль, 1988. – 574 с.
  4. Всемирная история экономической мысли: В 6 т., Т. 3. – М.: Мысль, 1989. – 590 с.
  5. Калашников А. П. Сучасний маржиналізм: Критика теорії і практики / А. П. Калашникова. – Київ. – 2004. – 237с.
  6. Козак Ю. Г. Современный маржинализм Ю. Г. Козак. –  К.: Одесса, 1985. – 254 с.
  7. Шаститко А. Неоклассическая экономическая теория: кри­тический анализ предпосылок / А. Шаститко // МЭ и МО. – 1995. –  № 10. – С. 27 – 34.
Кiлькiсть переглядів: 735