Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця)

Змiст
  • img
  • img
  • img
  • img
  • img

Джеймс Мак-Гілл Б’юкенен

Джеймс Мак-Гілл (Макджілл) Бюкенен (James McGill Buchanan)

 
Бьюкенен застосував економічну теорію для інтерпретації практично кожного аспекту економіки суспільного сектора,
включаючи політичні процеси, у ході яких визначаються рівні оподатковування й державних видатків.
М. Блауг, історик економічної думки
 
Біографія. Джеймс Мак-Гілл Б’юкенен народився 3 жовтня 1919 р. у провінціальному містечку Мьорфрісборо (штат Теннессі, США). Навчався у педагогічному коледжі і на економічному факультеті університету Теннесі, де у 1941 р. отримав ступінь магістра. З серпня 1941 р. проходив військову службу – спочатку у військово-морському коледжі, а потім у штабі Тихооке-анського флоту, здобув звання офіцера.
 
Після завершення другої світової війни Дж. Б’юкенен продовжив навчання у Чиказькому університеті, де у 1948 р. отримав докторський ступінь з економіки. Саме у цей період, знаходячись під впливом економічних праць Ф. Найта і К. Вікселя, молодий вчений розпочинає роботу над теорією суспільного вибору, поєднуючи її з викладацькою діяльністю в університетах Теннесі (1948-1950) і Флориди (1951-1955). Отримавши в 1955-1956 рр. стипендію Фулбрайта, Дж. Б’юкенен проходить стажування в Римі та Перуджі, де знайомиться з досягненнями італійських економістів.
 
У 1957 р., після повернення у США, він спільно з Дж. Наттер заснував і до 1969 р. очолював Центр досліджень у галузі політичної економії имені Т. Джеферсона при Вірджинському університеті. З кінця 60–х і до початку 80–х рр. ХХ ст. Дж. Б’юкенен – професор Каліфорнійського університету, а потім – провідний професор і з 1954 р. декан економічного факультету Вірджинського університету (м. Шарлопсвіль). Саме на базі цього університету та однойменного політехнічного інституту була сформована так звана вірджинська теоретична школа, яка об’єднала усіх прихильників теорії суспільного вибору на чолі з Дж. Б’юкененом.
 
У 1963 р. Дж. Б’юкенен спільно з Г. Таллоком створили Комітет з прийняття неринкових рішень (відомий нині як Центр досліджень суспільного вибору), генеральним директором якого став Б’юкенен. У цей же час вчений заснував видання журналу «Public Choice» з метою залучення інших авторів до досліджень суспільного вибору. А наукова співпраця Дж. Б’юкенена та Г. Таллока ознаменувалась виданням у 1962 р. монографії «Розрахунок узгодження: логічні підстави конституційної демократії», присвяченої аналізу процесів прийняття економічних рішень з використанням змішаних методів економічних і політичних наук.
 
З 1983 р. до виходу на пенсію Дж. Б’юкенен займався науково-аналітичною роботою на посаді професора в університеті Дж. Мейсона (г. Ферфакс, штат Вірджинія), куди перемістився Центр вивчення суспіль-ного вибору. Він співпрацював з різними університетами світу, читав лекції, писав статті та книги, популяризуючи теорію суспільного вибору. У 1990 р. у складі великої групи американських науковців Дж. Б’юкенен відвідав СРСР та виступив із доповіддю на міжнародній науковій конференції «Шлях до свободи».
 
Помер Дж. Б’юкенен у віці 93 років у Блексбурзі (штат Вірджинія, США) 9 січня 2013 р.
 
Академічна діяльність та професійне визнання. Внесок Дж. Б’юкенена у розвиток економічної науки був відзначений багатьма академічними відзнаками та професійними нагородами.
 
У 1986 р. Дж. Б’юкенен отримав головну з них – став лауреатом премії Банку Швеції в пам’ять А. Нобеля з економічних наук (The Sveriges Riksbank Prize in Economic Sciences in Memory of Alfred Nobel) – «за дослідження договірних і конституційних основ теорії прийняття еконо-мічних і політичних рішень». «Основне досяг-нення Дж. Б’юкенена, – на думку Шведської королівської академії, – полягає в тому, що він постійно й наполегливо підкреслював значення фундаментальних правил і застосував концепцію політичної системи як процесу обміну з метою досягнення взаємної вигоди».
 
Крім Нобелівської премії, Дж. Б’юкенен був лауреатом почесної премії з політичної економії Ф. Сейдмана (1984 р.) і премій А. Сміта за двома версіями (1988 р. і 1991 р.). Він почесний доктор Цюріхського (Швейцарія), Гессенського (Німеччина), Лісабонського (Португалія), Лондонського (Великобританія), Бухарестського (Румунія) та інших університетів. На його честь названий Центр політичної економії університету Джорджа Мейсона.
 
Дж. Б’юкенен був активним учасником багатьох авторитетних національних та міжнародних наукових об’єднань та організацій. Він займав пост президента Південної економічної асоціації (1963 р.); був почесним членом та віце-президентом Американської економічної асоціації (1971 р.); віце-президентом (1982-1984 рр.) та президентом (1984-1986 рр.) Товариства «Mont Pelerin Society»; членом Національної академії Лінсей (Італія); почесним доктором Академії економічних наук Румунії; членом Американської академії наук і мистецтв.
 
Наукова діяльність. Дж. Б’юкенен був одним із найвідоміших й авторитетних економістів, результати досліджень та наукові праці якого оказали суттєвий вплив на розвиток світової економічної думки ХХ ст.
 
Перу Дж. Б’юкенена належать більше 20 книг і понад 300 статей. Але його головним внеском в економічну науку за більш ніж 45-річну діяльність вважається вірджинська школа суспільного вибору, що вивчала поведінку людей при прийнятті політичних рішень економічними методами.
 
Зусиллями Дж. Б’юкенена предмет теорії суспільного вибору (public choice theory) був розширений до розділу сучасної економічної науки під назвою «теорія економічної політики», а методологія – отримала визнання світової наукової спільноти як прояв «економічного імперіалізму».
 
Основними передумовами теорії суспільного вибору (ТСВ), за визна-ченням самого Дж. Б’юкенена, стали: методологічний індивідуалізм, кон-цепція «людини економічної» та аналіз політики як процесу обміну.
 
ТСВ ґрунтується на економічному підході до аналізу політичних процесів. Вона вивчає різні способи і методи, за допомогою яких люди використовують урядові установи у своїх власних інтересах. У центрі її дослідження – відносини, що складаються в суспільстві з приводу надання суспільних благ, розподілу державних видатків та оподаткування. Теорія обґрунтовує «неринкові рішення» та сполучає поведінку індивідів з результатами, які проявляються на рівні економіки в цілому. Вона вивчає політичний механізм формування макроекономічних рішень і за це її інколи називають новою політичною економією.
 
Наукові здобутки Дж. Б’юкенена плідно використовуються науковцями при проведенні широкого кола актуальних економічних досліджень. ТСВ стала науковою колискою для дослідження проблем прямої і представ-ницької демократії, концепцій політичного ділового циклу та політичної ренти, економічних теорій бюрократії, корупції та лобістської діяльності, а також для формування політики державного регулювання.
 
Окрім ТСВ, найбільш вагомим вважається внесок Дж. Б’юкенена у розробку економічних теорій політичного ринку, політичних інститутів та конституційної економіки, які стали теоретико-методологічним підґрунтям для вирішення проблеми «провалів держави» (government failure).
 
На окрему увагу реформаторів в різних країнах світу (у тому числі в Україні) заслуговують постконституційна модель держави Дж. Б’юкенена та його висновки стосовно визначення ролі сучасної держави в суспільстві й економіці.
 
Використання оригінальної методології дозволило Дж. Б’юкенену проявити себе ще в одній науковій сфері – в дослідженні державних фінансів та визначенні принципів створення фіскальної системи, яка б влаштовувала усіх громадян. Мова йде про праці 70-х - початку 80-х рр. ХХ ст., де вчений доводить необхідність конституційної реформи для обмеження економічної політики держави, зокрема, в сфері оподаткування, та наголошує на підвищенні значення різних неекономічних інститутів у процесі прийняття суспільних рішень.
 
Найвідоміші наукові праці Дж. Б’юкенена.
 
  1. Политика, время и кривая Лаффера / Дж. М. Бьюкенен, Д. Р. Ли // Макроэкономика : учебник / М. К. Бункина, А. М. Семенов, В. А. Семенов. 3-е изд., доп., перераб. и доп. М. : Дело и Сервис, 2000. – С. 420-425.
  2. Политика без романтики / Джеймс М. Бьюкенен // Вехи экономической мысли. Т. 4. Экономика благосостояния и общественный выбор / сост. А. П. Заостровцева. – СПб. : Экономическая школа, 2004. – С. 417–434.
  3. Бреннан Дж., Бьюкенен Дж. Причина правил. Конституционная политическая экономия : пер. с англ. / Дж. Бреннан, Дж. Бьюкенен. – СПб. : Экономическая школа, 2005. – 272 с.
  4. Конституциональная экономическая теория / Джеймс М. Бьюкенен // «Невидимая рука» рынка / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена ; [пер. с англ. Ю. Автономов и др.] ; науч. ред. Н. А. Макашева. – Москва : Изд. дом ГУ ВШЭ, 2009. – С. 105–118.
  5. Конституция экономической политики / Дж. М.-Дж. Бьюкенен // Історія економічних учень : хрестоматія : навч. посібник / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка ; за ред. В. Д. Базилевича. – К. : Знання, 2011.– С. 1154–1164.
  6. Рынок как созидательный процесс / Джеймс Бьюкенен, Виктор Ванберг // Философия экономики : антология / под ред. Дэниела Хаусмана; [пер. с англ. Н. Автономовой]. – М. : Изд-во Ин-та Гайдара, 2012. – Ч. 4. – С. 355–380.
  7. Buchanan J. M., Tullock Y. The Calculus of Consent: Logical Foundations of Constitutional Democracy. Ann Arbor, 1962. – 384 р.
  8. The Limits of Liberty: Between Anarchy and Leviathan. Chicago, 1974. – 217 р.
  9. Buchanan J. M., Wagner R. E. Democracy in Deficit: the Political Legacy of Lord Keynes. New York, 1977. – 224 р.
 
Публікації про життєвий шлях та наукову діяльність Дж. Б’юкенена.
 
  1. Агапова И. И. Неоинституционализм: Теория общественного выбора: Дж. Бьюкенен / И. И. Агапова // История экономических учений : курс лекций / И. И. Агапова. – М.: Юристъ, 2000. – С. 227–233.
  2. Біла С. О. Інституціональні теорії еволюції суспільного розвитку в працях лауреатів Нобелівської премії: [Г. Мюрдаль, Дж. Б’юкенен, Р. Коуз, Д. Норт, Дж. Неш, Дж. Харшані, Р. Зелтен] / С. О. Біла // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2008. – № 1. – С. 9–14.
  3. Блауг М. Бьюкенен Джеймс М. Buchanan James M. (р. 1919) / М. Блауг // 100 великих экономистов после Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. М. А. Сторчевого. – СПб.: Экономическая школа ГУ ВШЭ : Экономикус, 2009.– 384 с. – C. 48–52.
  4. Бьюкенен (Buchanan) Джеймс // Большая энциклопедия: в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – М.: ТЕРРА, 2006. – Т. 8. – С. 25.
  5. Вергун В. Бюкенен (Buchanan) Джеймс / В. Вергун // Економічна енциклопедія : у 3 т. / ред. рада : Б. Д. Гаврилишин (голова) [та ін.]. – К. : Академія ; Тернопіль : Акад. народного госп-ва, 2000. – Т. 1. – С. 129–130.
  6. Довбенко М. В. Б’юкенен Джеймс Макджіл (США) / М. В. Довбенко // Видатні незнайомці: (наукові ідеї, здобутки та життя економістів – лауреатів Нобелівської премії) / М. В. Довбенко. – К., 2000. – С. 174–179.
  7. Ковальчук В. Джеймс Б’юкенен, або полювання на Левіафана / В’ячеслав Ковальчук, Михайло Сарай // Вісник Тернопільського національного економічного університету : наук. журн. / [голов. ред. А. Ф. Мельник]. – Тернопіль, 2007. – Вип. 4. – С. 123–127.
  8. Румянцева Е. Е. Бьюкенен (Buchanan) Джеймс Макджилл / Е. Е. Румянцева // Новая экономическая энциклопедия: [более 3000 терминов] / Е. Е. Румянцева. – 3-е изд. – М. : ИНФРА-М, 2008. – С. 65–67.
  9. Стельмах В. С. Теорія суспільного вибору Джеймса Б’юкенена / В. С. Стельмах // Гроші – людина – соціум: параметри взаємин : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. С. Стельмах, Т. С. Смовженко, З. Е. Скринник. – Львів: Львівський банківський ін-т НБУ, 2006. – С. 151–155.
  10. Юхименко П. І. Теорія економіки права та суспільного вибору: [Дж. Б’юкенен] / П. І. Юхименко // Історія економічних учень : навч. посібник / П. І. Юхименко, П. М. Леоненко. – К.: Знання-Прес, 2000. – Ч. ІV, розд. 18. – С. 339–345.
 
Кiлькiсть переглядів: 681