Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця)

Змiст
  • img
  • img
  • img
  • img
  • img

Джеймс Джозеф Хекман

  

Джеймс Джозеф Хекман (James Joseph Heckman)

 
Біографія. Джеймс Джозеф Хекман, син Джона Джейкоба Хекмана і Берніс Ірен Часу, народився 19 квітня 1944 року, в Чикаго, штат Іллінойс (Chicago, Illinois). Він отримав ступінь бакалавра з математики в Коледжі Колорадо (Colorado College), а потім доктора філософії (економіка) в Прінстонському університеті (Princeton University) в 1971-му. Джеймс був помічником професора в Колумбійському Університеті (Columbia University), поки не перейшов до Чиказького Університет в 1973-м.
 
Крім посади заслуженого професора економіки, Хекман також являється директором Науково-дослідного центру економіки. У 2004-му стає видатним професором мікроеконометрики в Університетському коледжі Лондона (University College London). У червні 2006-го Хекман був призначений на посаду професора в Дублінському університетському коледжі.
 
Джеймс удостоївся особливої ​​уваги за свій внесок у вивчення та аналізу ефекту самовідбору. Саме за свою працю по теорії і методам для аналізу селективних вибірок він стає володарем Нобелівської премії. Добре відомий своїми емпіричними дослідженнями у сфері економіки праці, особливо щодо ефективності програм дошкільної освіти.
 
Його робота присвячена розробці наукових основ оцінки економічної політики, а також проблемам і можливостям, які створюють неоднорідні, різноманітні і контрфактичні положення. Для вирішення порушених питань Хекман розробив масу економетричних інструментів. Його дослідження дозволили політикам по-новому проникнути до сенсу таких суміжних областей, як освіта, робота-навчання, важливість врахування загальної рівноваги для аналізу ринків праці, антидискримінаційний закон і громадянські права. Джеймс продемонстрував серйозний причинно-наслідковий вплив Закону про громадянські права 1964-го на ріст і просування афроамериканського економічного прогресу.
 
Недавні дослідження Хекмана сфокусовані на проблемі нерівності, розвитку людини і формування знань, навичок і умінь на всіх стадіях життєвого циклу. Особливе місце Джеймс приділив моніторингу економіки дошкільної освіти. В даний час він проводить нові соціальні експерименти в таких сферах, як втручання в процеси навчання в ранньому дитинстві і повторний аналіз раніше проведених експериментів. Він також вивчає процес і причини появи нижчих шарів суспільства в США і Західній Європі.
 
Академічна діяльність та професійне визнання. Академічна діяльність Хекмана розпочалась після закінчення в 1965 р коледжу з дипломом бакалавра (за фахом «математика»), працював деякий час інженером в авіаційній компанії «Martin-Marietta Aerospace», потім молодшим економістом в Комітеті радників по економіці (Council of Economic Advisors, 1967). Одночасно продовжував навчання на економічному факультеті Прінстонського університету, де в 1968 році отримав магістерський диплом, а через три роки захистив кандидатську дисертацію на тему «Три нариси про пропозицію праці в домашньому господарстві і попиті на ринкові товари» ( «Three Essays on Household Labor Supply and the Demand for Market Goods »). Працював молодшим асистентом в Нью-Йоркському університеті (1972), а також асистентом і ад'юнкт-професором в Колумбійському університеті (1970-1974). З 1971 р співпрацює з Національним бюро економічних досліджень (НБЕІ) (1971 - 1985, з 1987 по теперішній час, в 1975-1976 рр. був консультантом РЕНД корпорейшн. У різні роки в якості запрошеного професора Xекман викладав також в Каліфорнійському університеті (Лос-Анджелес, 1976), Університеті штату Вісконсін і Лондонській школі економіки (1977), Єльському університеті (професор економіки в 1988-1990 і статистики в 1990 рр). У 1989 році він отримав почесний диплом магістра мистецтв Єльського університету. Але починаючи з 1973 р, доля Xекмана тісно пов'язана з університетом Чикаго. Він пройшов тут усі щаблі академічної кар'єри, починаючи з ад'юнкт-професора (1973-1977), професора (1977-1995), заслуженого професора економіки (з 1995 по теперішній час). З 1991 р X. також директор Центру з економічної оцінки соціальних програм в Школі державної політики при Чиказькому університеті. Активно співпрацює з редакціями провідних американських економічних журналів. Входив в редакцію «Економетричного журналу» ( «Journal of Econometrics», 1977-1983), «Журналу по економіці праці» («Journal of Labor Economics», 1982), «Журналу по політичній економії» ( «Journal of Political Economy», 1981-1987),« Огляду економічних досліджень» («Review of Economic Studies», 1982-1985),« економетричних оглядів» («Econometric Reviews», 1987), «Журналу економічних перспектив» («Journal of Economic Perspectives», 1989-1996),«Огляду оцінок» («Evaluation Review», 1991 - 1996), «Огляду економіки і статистики» («Review of Economics and Statistics», з 1994).
 
Наукова діяльність. Основною областю наукових інтересів Xекмана є економетрика, економіка людських ресурсів (manpower), праці (labour), народонаселення (population). Дослідження Xекмана представляють  як методологічний, так і емпіричний інтерес із позицій оцінки впливу безлічі соціальних програм на економіку і суспільство в цілому. Він займався проблемами впливу податків на пропозицію праці і інвестиції в людський капітал, впливу державного і приватного професійного навчання на заробітну плату і зайнятість, впливу профспілок на ринок праці в країнах, що розвиваються, а також значення програм кваліфікаційної атестації (skill certification programs). X. займався економетричними моделями випадкової вибірки або дискретного вибору (discrete choice), розробкою методик лонгитюдного аналізу (longitudinal analysis), економікою ринку праці і альтернативними моделями розподілу доходу. Роботи X. знаходяться на стику економічної теорії (economics) і статистики, ставлячись до розряду мікроеконометрі- чеських досліджень, предметом аналізу яких є широке коло проблем від витрат усередині господарств та інвестицій, здійснюваних фірмами, до організації промисловості, ринку праці та впливу державної політики.
 
Хекман визнаний одним із десяти найвпливовіших економістів в світі, заслуженим професором економіки в Чиказькому університеті (University of Chicago), професором в Дублінському університетському коледжі (University College Dublin) і старшим науковим співробітником незалежного дослідницького інституту American Bar Foundation.
 
Хекман - лауреат Нобелівської премії з економіки, отримавши цю нагороду в 2000-му разом з Даніелем Макфаддену (Daniel McFadden) за новаторську роботу з економетрики та мікроекономіки. Хекман написав понад 270 статей і кілька книг.
 
Найвідоміші наукові праці Дж.Хекмана.
 
  1. Heckman J. (1994) Is job training oversold? // The Public Interest. Vol. 115. P. 91–115.
  2. Heckman J. (1995) Lessons from the Bell curve // Journal of Political Economy. Vol. 103. P. 1091–1120.
  3. Heckman J. (1996) Should the U.S. have a human capital policy and if so, what should it be? GilbertLecture, Universityof Rochester.
  4. Heckman J. (2000) Accounting for heterogeneity, diversity and general equilibrium in evaluating social programs / K. Hassett (ed.) Taxpolicyandincome inequality. Washington, DC: AEI Press.
  5. Heckman J., Klenow P. (forthcoming) Human capital policy / M. Boskin (еd.) Policies to promote capital formation. Stanford, CA: Hoover Institution.
  6. Heckman J., Roselius R., Smith J. (1994) U.S. education and training policy: A reevaluation of the underlying assumptions behind the new consensus / A. Levenson, L.C. Solomon (eds) Labor markets, employment policy and job creation. SantaMonica: MilkenInstitute for Job and Capital Formation. P. 85–141.
  7. Heckman J., Layne-Farrar A., Todd P. (1996) Human capital pricing equations with an application to estimating the effect of schooling quality on earnings // The Review of Economics and Statistics. Vol. 78. P. 562–610.
  8. Heckman J., Lochner L., Smith J., Taber C. (1997) The effects of government policy on human capital investment and wage inequality // Chicago Policy Review. Vol. 1. P. 1–40.
  9. Heckman J., Lochner L., Taber C. (1998a) Explaining rising wage inequality: Explorations with a dynamic general equilibrium model of earnings with heterogeneous agents // Review of Economic Dynamics. Vol. 1. P. 1–58.
  10. Heckman J., Lochner L., Taber C. (1998b) Tax policy and human capital formation // American Economic Review. Vol. 88. P. 293–297.
  11. Heckman J., Lochner L., Taber C. (2000) General equilibrium cost benefit analysis of education and tax policies / G. Ranis, L.K. Raut (eds) Trade, growth and development: Essays in honor of T.N. Srinivasan. Amsterdam: Elsevier Science, B.V. P. 291–393.
  12. Heckman J., LaLonde R., Smith J. (1999) The economics and econometrics of active labor market programs / O. Ashenfelter, D. Card (eds) Handbook of labor economics. Amsterdam: Elsevier. Vol. 8. P. 1865–2097.
 
Публікації про життєвий шлях та наукову діяльність Дж.Хекмана.
 
  1. Л.Л.Васина. Нобелевскиелауреаты XX века. Экономика. Энциклопедический словарь. — М.: «Российская политическаяэнциклопедия» (РОССПЭН),2001.- 336 с.
  2. Cameron S., Heckman J. (1993) The nonequivalence of high school equivalents // The Journal of Labor Economics. Vol. 11. P. 1–47.
  3. Cameron S., Heckman J. (1994) Evaluation and identification of semiparametric maximum likelihood models of dynamic discrete choice. University of Chicago. Unpublished manuscript.
  4. Cameron S., Heckman J. (1998) Life cycle schooling and dynamic selection bias: Models and evidence for five cohorts of American males // Journal of Political Economy. Vol. 106. P. 262–333.
  5. Cameron S., Heckman J. (1999) Can tuition policy combat rising wage inequality? / M. Kosters (ed.) Financing college tuition: Government policies social priorities. Washington, DC: AEI Press. P. 76–124.
Кiлькiсть переглядів: 587