Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця)

Змiст
  • img
  • img
  • img
  • img
  • img

Джордж Джозеф Стіглер

Джордж Джозеф Стіглер (George Joseph Stigler)

 
Стіглер, по суті, створив нову область дослідження для економістів [економічна теорія інформації].
М. Фрідман, голова Чиказької монетарної школи
 
Стіглер – один із …найвидатніших істориків економічної думки.
Р. Гордон, президент Американської економічної асоціації
 
Біографія. Американський економіст Джордж Джозеф Стіглер народився 17 січня 1911 р. у містечку Рентон (штат Вашингтон, США), у родині агента з нерухомості, що емігрувала з Європи.
 
Після отримання середньої освіти в Сіетлі, він поступив в Вашингтон-ський університет, де в 1931 р. здобув ступінь бакалавра з економічних наук. Ступінь магістра була присвоєна Дж. Стіглеру Північно-Західним універ-ситетом (штат Вашингтон) у 1932 р. Після чого він поступив в докторантуру з економіки при Чиказькому університеті, яку в 1938 р. успішно закінчив, захистивши докторську дисертацію за темою «Теорії виробництва і розподілу» (Production and Distribution Theories) під керівництвом Ф. Найта. За підсумками цієї події в 1941 р. вийшла його монографія, яка, на думку М. Блауга, стала першою серйозною спробою дослідження повільної еволюції неокласичної теорії виробництва з 1870 р.
 
Молодий учений поєднував наукові дослідження з викладацькою діяльністю. У 1936–1938 рр. він по запрошенню Т. Шульца працював на посаді асистент-професора в університеті штату Айова, на протязі 1938–1946 років – в університеті Міннесоти (де отримав посаду повного професора), а потім у 1946–1947 рр. – в університеті Брауна. У часи другої світової війни Дж. Стіглер деякий час пропрацював в Управлінні регулювання цін в Вашингтоні та консультантом групи статистичних досліджень Колумбійського університету (Нью-Йорк), а з 1947 по 1958 рр. – викладав у ньому. У 1959 р. Дж. Стіглер отримав призначення на посаду професора Чиказького університету, що став його постійним місцем роботи.
 
У Чиказькому університеті він започаткував спецкурс по промисловим організаціям; займався удосконаленням мікроекономічної теорії з метою її адаптації до аналізу реальних економічних проблем, з 1973 р. був беззмінним редактором престижного економічного журналу «Journal of Political Economy»; де вийшла серія його блискучих статей з циклу «Нариси з історії економічної теорії» (1965). У чиказький період Дж. Стіглер заснував Центр досліджень господарства та держави.
 
І навіть після офіційного виходу на пенсію, коли в 1981 р. він покинув посаду професора кафедри американських інститутів Чиказького університету, вчений продовжував активну наукову діяльність. Помер Дж. Стіглер 1 грудня 1991 р. в Чикаго (штат Іллінойс, США).
 
Академічна діяльність та професійне визнання. Внесок Дж. Стіглера у розвиток економічної науки був відзначений багатьма академічними відзнаками та професійними нагородами.
 
У 1982 р. Дж. Стіглер став лауреатом найпрестижнішої з нагород – премії Банку Швеції в пам’ять А. Нобеля з економічних наук (The Sveriges Riksbank Prize in Economic Sciences in Memory of Alfred Nobel) – «за новаторські дослід-ження промислових структур, функціонування ринків, причин і результатів державного регулю-вання».
 
Крім Нобелівської премії, Дж. Стіглер був відзначений Національною медаллю науки США (1987 р.) і премією А. Сміта (1987 р.). Він є власником почесних ступенів п’яти університетів Америки та Європи: Рочестерського, Карнегі-Меллона, Браунського та Чиказького університетів, а також Гельсінської економічної школи.
 
Дж. Стіглер був активним учасником багатьох авторитетних національних та міжнародних наукових об’єднань та організацій. У 1964 р. – президентом Американської економічної асоціації, в 1977 р. – президентом Суспільства історії економічної думки, в 1977-1978 рр. – одним із членів-засновників і президентом Товариства «Mont Pelerin Society», створеного для підтримки економічної політики вільного ринку, членом Американської національної академії наук та Американського філософського товариства.
 
Наукова діяльність. Дж. Стіглер був одним з відомих та авторитетних економістів ХХ ст., результати досліджень та наукові праці якого справили значний вплив на розвиток світової економічної думки ХХ ст.
 
Перу Дж. Стіглера належать книги по історії економічної думки: «П’ять лекцій про економічні проблеми» (Five Lectures on Economic Problems, Macmillan, 1948), «Інтелектуал і ринок» і інші нариси» (The Intellectual and the Market Place and Other Essays, Princeton University Press) і «Нариси по історії економічної теорії» (Essays in the History of Economics, University of Chicago Press, 1965); проблемні статті і праці з питань прикладної мікроекономіки, промислових організацій, економічної поведінки та з теорії економічного регулювання: «Організація галузі» (The Organization of Industry, Richard D. Irwin, 1968), «Громадянин і держава» (The Citizen and the State: Essays on Regulation, University of Chicago Press, 1975) і «Економіст як проповідник» (The Economist as Preacher, University of Chicago Press, Basil Blackwell, 1982); а також один з найбільш популярних підручників з мікроекономіки – «Теорія ціни» (1974 р.).
 
Дж. Стіглер був одним із провідних учених Чиказької неоліберальної школи, яку очолював його друг М. Фрідман. Теоретико-методологічні та концептуальні положення Дж. Стіглера є суттєвою складовою сучасної еконо-мічної теорії. Ученому належить концепція вертикальної інтеграції та ціла низка економічних теорій: теорія промислової організації, теорія економічного регулювання («теорія захоплення»), теорія ефективної конкуренції та теорія олігополії, які плідно використовуються науковцями при проведенні сучасних економічних досліджень.
 
Природно, що найбільш вагомий науковий доробок Дж. Стіглера пов’я-заний з дослідженнями, за які йому була присуджена Нобелевська премія: дослідженням промислових структур і ринків та забезпеченням державного регулювання економіки.
 
Учений вперше залучив знання про промислові організації в формальну економічну теорію – запровадив класичні моделі конкурентних та монопольних ринкових структур для оцінки реальних ринкових процесів; визначив умови збереження малого підприємництва в конкурентній галузі та увів в наукову семантику поняття «принцип виживання», який з часом увійшов у практику діяльності промислових підприємств США.
 
Науковою заслугою Дж. Стіглера є дослідження внутрівиробничих і міжзаводських взаємозв’язків фірм в динаміці, яке безумовно сприяло наближенню теорії промислової організації до реальних умов господарювання.
 
Теорія промислової організації Дж. Стіглера не втрачає своєї актуальності. Вона є ключовою для розуміння природи організаційних змін і нововведень, насамперед, проблем вертикальної інтеграції. Її положення враховані при встановленні Антимонопольним відділом Міністерства юстиції США «Правил вертикальних злиттів» (1968 р.).
 
Дж. Стіглер не розділяв уявлення про те, що контролюючі відомства діють в інтересах суспільства. Він висунув оригінальну теорію, згідно з якою регульована галузь промисловості може мати вигоди від регулювання шляхом «захоплення» регулюючого органу. «Теорія привласнення у регулюванні» (теорія «захоплення») Дж. Стіглера доводить, що попри наміри відповідних за регулювання відомств, захищають вони не інтереси споживача, а скоріше самі промислові підприємства від нової конкуренції.
 
Ще однією безумовною науковою заслугою Дж. Стіглера є розробка (у співробітництві з іншими науковцями) теорії ефективної конкуренції, яка призвела до переоцінки цінностей конкуренції західними економістами. Ця теорія мала на меті пошук оптимального господарського механізму, оптимального з погляду реалізації динамічних економічних функцій, насам-перед, технічного прогресу. У результаті наукового пошуку Дж. Стіглер створив теорію олігополії, яка мала практичне значення для ефективного регулювання діяльності корпорацій та прогнозування їх інвестиційної діяльності.
 
І, нарешті, Дж. Стіглеру належать започаткування економічної теорії інформації – як розгляд невизначеності лише одного аспекту блага (його ціни); та перше формулювання теорії пошуку, що забезпечило входження витрат пошуку в інституціональну трансакційну теорію.
 
Найвідоміші наукові праці Дж. Стіглера.
 
  1. Ломаная кривая спроса олигополиста и жесткие цены / Джордж Дж. Стиглер // Вехи экономической мысли. Т. 2. Теория фирмы / сост. В. М. Гальперин. – СПб : Экономическая школа, 2000.– С. 402–431.
  2. Рикардо и 93%-ная трудовая теория ценности / Джордж Дж. Стиглер // Вехи экономической мысли. Т. 3. Рынки факторов производства / сост. В. М. Гальперин. – СПб. : Экономическая школа, 2000. – С. 162–177.
  3. Совершенная конкуренция : исторический ракурс / Джордж Дж. Стиглер // Вехи экономической мысли. Т. 2. Теория фирмы / сост. В. М. Гальперин. – СПб. : Экономическая школа, 2000. – С. 299–328.
  4. Теория олигополии / Джордж Дж. Стиглер // Вехи экономической мысли. Т. 2. Теория фирмы / сост. В. М. Гальперин. – СПб. : Экономическая школа, 2000. – С. 371–401.
  5. Экономическая теория информации / Джордж Дж. Стиглер // Вехи экономической мысли. Т. 2. Теория фирмы / сост. В. М. Гальперин. – СПб. : Экономическая школа, 2000. – С. 507–529.
  6. Оптимальное принуждение к соблюдению законов / Дж. Стиглер // Истоки : экономика в контексте истории и культуры / ред. Я. И. Кузьминов. – М. : Высш. шк. экономики, 2004. – Вып. 5. – С. 349–367.
  7. Развитие и достижения экономики / Джордж Дж. Стиглер // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [редкол. : Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. Т. V, кн. 1. Всемирное признание. Лекции нобелевских лауреатов – М. : Мысль, 2004. – С. 457–477.
 
Публікації про життєвий шлях та наукову діяльність Дж. Стіглера.
 
  1. Блауг М. Стиглер Джордж Дж. Stigler George J. (1911–1991) / М. Блауг // 100 великих экономистов после Кейнса / М. Блауг ; пер. с англ. под ред. М. А. Сторчевого. – СПб. : Экономическая школа ГУ ВШЭ : Экономикус, 2009. – C. 281–285.
  2. Джордж Стіглер : премія пам’яті Нобеля з економіки, 1982 р. // Економіка в школах України. – 2008. – № 12. – C. 54–55.
  3. Довбенко М. В. Стіглер Джордж Джозеф (США) / М. В. Довбенко // Видатні незнайомці: (наукові ідеї, здобутки та життя економістів – лауреатів Нобелівської премії) / М. В. Довбенко. – К., 2000. – С. 150–155.
  4. Румянцева Е. Е. Стиглер (Stigler) Джордж / Е. Е. Румянцева // Новая экономическая энциклопедия : [более 3000 терминов] / Е. Е. Румянцева. – 3-е изд. – М. : ИНФРА-М, 2008. – С. 588–590.
  5. Стиглер (Stigler) Джордж Джозеф // Большая энциклопедия : в 62 т. / гл. ред. С. А. Кондратов. – М. : ТЕРРА, 2006. – Т. 48. – С. 217–218.
  6. Унковская Т. Е. Концепция равновесия экономической системы: методологические парадоксы : [Дж. Хикс, Дж. Стиглер] / Т. Е. Унковская // Экономическая теория. – 2005. – № 1. – С. 81–93.
  7. G. J. Stigler. "My Evolution as an Economist". В книге W. Breit and R. W. Spencer (eds), Lives of the Laureates: Ten Nobel Economists (MIT Press, 1990); G. J. Stigler. Memoirs of an Unregulated Economist (Basic Books, 1988).
  8. T. Sowel and R. Schinalensee. "Stigler, George Joseph". В книге J. Eatwell, M. Milgate and P. Newman (eds). The New Palgrave: A Dictionary of Economics, vol. 4 (Macmillan, 1987).
  9. Friedman M. George Joseph Stigler (January 17, 1911 — December 1, 1991) // Biographical Memoirs. The National Academic Press. – Р. 768-773.
Кiлькiсть переглядів: 809