Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця)

Змiст
  • img
  • img
  • img
  • img
  • img

Франко Модильяни

Франко Модильяни (Franco Modigliani)

 
Франко Модільяні по праву вважається одним з найбільш видатних економістів другої половини XX століття. Роботи Модільяні присвячені циклам ділової активності, заробітної плати і безробіття, побудові моделей "життєвого циклу" для пояснення механізму заощаджень і споживання, інфляції, динаміці фінансових ринків. У 1985 році Франко Модільяні отримав Нобелівську премію з економіки "за аналіз поведінки людей щодо заощаджень", як за роботу, що має виключно важливе прикладне значення в створенні національних пенсійних програм.
 
Біографія.
 
Американський економіст, італієць за походженням, Франко Модільяні народився 18 червня 1918 року у Римі. Він був сином лікаря-педіатра Енріко Модільяні, єврея за походженням, та уродженки Флашель, фахівця з дитячого розвитку Ольги Модільяні. Закінчивши ліцей Вісконті, Франко поступив на медичний факультет Римського університету. Але через деякий час, переконавшись що не може переносити виду крові, він перейшов до вивчення права і в 1939 р. отримав ступінь доктора права в Римському університеті. Він почав вивчати економіку, маючи велике прагнення розібратися в причинах Великої депресії, та його захопленість економікою поглибилася після отримання в 1939 р першої премії на загальнонаціональному конкурсі робіт студентів університетів –  ця його робота була пов’язана з аналізом проблем ефективності контролю за цінами. На деякий час, Модільяні був вимушений припинити своє навчання, оскільки його антифашистські переконання і єврейське походження зробили для нього неможливим перебування в Італії, в 1939 році він переїжджає  спочатку до Франції, а потім до Сполучених Штатів. У 1940р. він поновлює свої заняття з економіки у Нью-Йорку в Новій школі соціальних досліджень, на той час провідному центрі наукових досліджень для емігрантів. Працюючи під керівництвом Джекоба Маршака, він надовго долучився до кейнсіанської макроекономіки і до використання формалізованих моделей в економічному аналізі.
 
У 1942 р. Франко Модільяні стає аспірантом у Новій школі соціальних досліджень. Одночасно із навчанням в аспірантурі, він викладав в Жіночому коледжі Нью-Джерсі, а в 1942 - 44 рр. отримує посаду асистента кафедри економіки та статистики в Бард-коледжі при Колумбійському університеті та не припиняючи читання лекцій в Новій школі, у 1944 році отримав докторський ступінь з соціальних наук. У 1946 р він стає асистентом професора математичної економіки та економетрики в Новій школі. Цю посаду він зберігав протягом двох років. З 1945 по 1948 р він також працював науковим співробітником і головним статистиком в Інституті світових проблем в Нью-Йорку.
 
В 1949 р Модільяні перейшов на роботу до Чиказького університету, та увійшов до Комісії Коулса з економічних досліджень в якості дослідника-консультанта, спочатку ад'юнкт-професором економіки (у 1949 р.) а потім повним (дійсним) професором економіки (з 1950 р.) в Іллінойському університеті до 1954 р.
 
Між 1952 і 1960 роками Франко Модільяні був професором економіки і управління промисловістю в Технологічному інституті Карнегі. Працюючи рік професором за запрошенням в Гарвардському університеті, у 1960 р. він став професором Північно-Західного університету, але через два роки залишив цю посаду, поступово в Массачусетський технологічний інститут (МТІ) на посаду професора економіки і фінансів. У 1970 він був призначений інститутським професором МТІ.
 
 
Академічна діяльність та професійне визнання.
 
Модільяні став засновником школи «раціональних очікувань». Він є одним з авторів «теореми Модільяні - Міллера». Вся його професійна діяльність була зосереджена на вивченні побудови моделей «життєвого циклу» для пояснення механізму заощаджень, споживання, інфляції.
 
У 1974 році Модільяні отримує Почесний знак Грехема і Додда Федерації фінансистів-аналітиків.
 
До 1985 року - стає лауреатом Нобелівської премії з економіки, за аналіз поведінки людей стосовно заощаджень. В цьому ж році їм була отримана премія Джеймса Киллиана-молодшого за досягнення, що присуджується члену колективу МТІ.
 
Крім Нобелівської премії Модільяні нагороджений Почесним знаком Грема і Додда Федерації фінансистів-аналітиків (1974, 1979) і премією Джеймса Киллиана-молодшого, яка присуджується співробітникам МТІ (1985). Він є членом Американської економічної асоціації, Американської фінансової асоціації, Економетричного суспільства і Італійського економічного суспільства. Йому присудили почесні вчені ступені університети Чиказький і Католицький Лувена (Бельгія), Університетський інститут Бергамо і Бард-коледж. З 1966 р він науковий консультант Ради керуючих Федеральної резервної системи, а з 1971 р - старший радник Брукингської комісії з економічної активності.
 
Наукова діяльність
Вперше свою модель заощаджень, засновану на життєвому циклі, Модільяні опублікував в 1949 р в статті «Коливання коефіцієнта заощадження - дохід» ("Fluctuations in the Saving - Income Ratio") і потім поглибив її в 1954 р в статті «Аналіз корисності і споживча функція» ("Utility Analysis and the Consumption Function"), яку він написав разом зі своїм студентом Річардом Брамбергом.
 
Цю модель він розвивав далі в серії публікацій, написаних спільно з Альбертом Алдо, серед яких виділяються: «Тестування гіпотези заощаджень протягом життєвого циклу» ("Tests of the Life Cycle Hypothesis of Savings", 1957), «Постійний дохід і гіпотеза поведінки в протягом життєвого циклу щодо заощаджень» ("The Permanent Income and the Life Cycle Hypothesis of Saving Behavior", 1960) і «Гіпотеза заощаджень в процесі життєвого циклу: агреговане її застосування і тестування» ("The Life Cycle Hypothesis of Saving: Aggregate Implications and Tests", 1963).
 
Внесок: Розроблений субмоделі приватного споживання та фінансового сектора, вивчили наслідки для побутових збереження змін в демографії та економічного зростання, і заклали основу для області "корпоративних фінансів".
 
Найвідоміші наукові праці
 
  1. National Incomes and International Trade. Urbana, 1953 (совм. с Г.Нейссером);
  2. Planning Production Inventories, and Work Forces. Prentice-Hall Intern.: London; printed in USA [1960] (совм. с Ч.К.Холтом);
  3. Role of Anticipations and Plans in Economic Behavior and Their Use in Economic Analysis and Forecastings, 1961;
  4. Life Cycle Hypothesis of Saving, the Demand for Wealth and the Supply of Capital//Social Research. Summer 1966;
  5. The Reform of the International Payments System, 1971 (совм. с Г.Аскари);
  6. The Collected Papers of Franco Modigliani/Ed. by Andrew Abel. V. 1-3. Cambridge, Mass., 1980.
 
Публікації про життєвий шлях та наукову діяльність
 
  1. Офіційна сторінка Ф. Модільяні на сайті Нобелевського комітету. / електронний ресурс. Режим доступу: http://www.nobelprize.org/nobel_prizes/economic-sciences/laureates/1985/modigliani-facts.html
  2. Conversations with Economists./Ed. by A. Klamer. New York, 1981; New York Times. 1985, October 16; Economist. 1985, October 19;
  3. Samuelson P. The 1985 Nobel Prize in Economics//Science. 1986, March 21, pp. 1399-1401.
  4. Интервью с Франко Модильяни // О чём думают экономисты. Беседы с нобелевскими лауреатами / под ред. П. Самуэльсона и У. Барнетта. — М.: Альпина Бизнес Букс, 2009. — С. 128−154
Кiлькiсть переглядів: 804