Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця)

Змiст
  • img
  • img
  • img
  • img
  • img

Давид Рікардо

Давид Рікардо (David Ricardo)

 
Рікардіанську теорію високо цінують як ліві, так і праві політики, тому критикувати її вельми складно.
Праві політики вважають теорію торгівлі Рікардо доказом того, що капіталізм і необмежена міжнародна торгівля - благо для жителів планети.
Е. Райнерт, норвезький економіст,
професор Талліннського університету.
 
Біографія. Народився  Давид Рікардо 18 квітня 1772 року у португальско-єврейській сім'ї у Лондоні, як раз перед його народженням його сім'я емігрувала з Голландії до Англії. Навчався він спочатку дома, потім до 14 років у голландській школі. Закінчивши навчання у 14 років він почав працювати зі своїм батьком на Лондонській фондовій біржі, та допомагав йому проводити торгові і біржові операції, де опановував основи комерції. А вже з 16 років Рікардо самостійно справлявся з усіма дорученнями на біржі, який батько давав йому.
 
У 21 рiк Рiкардо, вiдмовившись вiд традицiйного iудаїзму, oдружився на Абiгайль Делвoлл, сповiдувала релiгiю квакерiв. Батькo вигнaв йoгo, a мaти з тих пiр нiкoли з ним нe рoзмовляла. Таким чином, Рiкардо втратив пiдтримку рoдини. Пізніше вiн досяг успiху в бiржових операцiях, заробив свoї першi мiльйoни, а через 12 років кинув заняття бiржового маклера.
 
Прочитавши книгу Адама Сміта «Багатство народів» у 1799 Давид почав цікавитися економікою. У 1809 році він написав першу економічну замітку. А в 1817 році була видана книга «Витоки політичної економії та оподаткування», яка є його головною працею.
 
Рікардо досліджував гострі економічні питаннями того часу, з приводу яких стикалися інтереси різних класів. Найголовнішим із них було питання про мита на ввезений хліб. Встановлені мита були вигідні землевласникам, але фабрикантів, у свою чергу, були вимушені підвищувати зарплату робітникам, щоб вони могли купувати дорогий хліб. Рікардо, хоча він і став землевласником, відстоював інтереси промисловців.
 
У віці 38 років Рікардо став великою фінансовою фігурою. У 42 роки, накопивши великий статок, він відійшов від активної робочої діяльності, щоб мати змогу зайнятися науковими дослідженнями в галузі економічної теорії.
 
У 1819 році Рікардо, остаточно відійшовши від бізнесу, був обраний членом Палати громад від одного з виборчих округів Ірландії. Він купив депутатський мандат у місцевого лендлорда, ніколи навіть не бувши у цьому містечку. Коли він зайняв місце в парламенті, він відстоював реформу, яка б забороняла ставати депутатом у такий спосіб.
 
Рікардо дуже часто виступав, основу його промов складали економічні питання, такі як: скасування «хлібних законів», лібералізація економіки, свободу торгівлі, скорочення державного боргу та інших.
Підтримував дружні стосунки з Жаном Батистом Сеєм та Томасом Мальтусом, з яким постійно полемізував. У 1821 заснував перший в Англії клуб політичної економії.
 
Помер у 1823 році в Глостерширі від інфекції.
 
Академічна діяльність та професійне визнання. Ідеї Рікардо зробили величезний вплив на подальший розвиток економічної теорії. З'явилися групи однодумців, які спиралися на погляди Рікардо щоб обґрунтувати і пояснити свої теорії та ідеї. Теорія порівняльних переваг входить до всіх економічних підручників світу. Маркс використав трудову теорію вартості для обґрунтування перерозподілу багатства соціалістами.
 
У 1815 р. Рікардo oпублікував "Есе прo вплив низькoї цiни на зернo на прибутки бiржі". У ньoму вперше були заявленi oсновоположні принципи еконoмічної науки Рікардo.
 
У 1817 рoці побачив світ йoго гoловний твiр "Принципи полiтичної екoномії та опoдаткування". Рoзвиваючи свoї теoрії "Економного і надійного грошового обігу", Рікардо заклав основу монетарної політики капіталістичних країн більш ніж на сторіччя.
 
З 1820-х років в Англії сформувалася група соціалістів-утопістів, які використовували теорію Рікардо для обґрунтування свого соціалістичного вчення. Найбільш відомими представниками цієї групи були Томас Годскін, Вільям Томпсон і Джон Френсіс Брей. Вони піддали гострій критиці систему капіталізму, стверджуючи, що робочі виробляють весь продукт, в той час як капіталісти отримують прибуток в результаті експлуатації робітників. Соціалісти-рікардіанци стверджували, що Рікардо визначив умови справедливого обміну згідно праці.
 
Наукова діяльність. Рікардо був прихильником концепції економічного лібералізму, яка підтримує різноманітні «економічні свободи», такі як: протест проти втручання держави у економіку і заохочення вільного підприємництва та торгівлі. У 1815 році він написав невеликий памфлет «Досвід про вплив низької ціни хліба на прибуток з капіталу», який приніс йому незрівнянний успіх у прогресивних Англійських колах. У ньому він довів безглуздість хлібних законів для англійців та запропонував не обмежувати вільну торгівлю зерном і імпортувати дешевший хліб з інших країн.
 
У 1817 році Рікардо написав книгу «Витоки політичної економії та оподаткування», у якій були розглянуті проблеми двох, як він вважав, ключових проблем економічної теорії. Він як і Сміт, поділяє суспільство на три основні класи і ділить їх за трьома видами доходів. Також Рікардо формулює власне визначення «головного завдання політичної економії», яке, на його думку, полягає в тому, що необхідно визначити згідно з якими законами розподіляються доходи.
 
Кері засуджував вчення Рікардо, так як вважав що він вносить ворожнечу між класами, бо саме класові відносини є основою розподілу доходів у суспільстві. Так само як і Сміт, Рікардо вважав, що вільна конкуренція і інші принципи політики економічного лібералізму є головною умовою концепції природного порядку.
 
Рікардо був першим, хто довів теорію порівняльних переваг. Він вважав, що за умови наявності у країни порівняльних переваг. Країнам потрібно обирати товари на яких вони мають спеціалізуватися згідно з максимальної порівняльної ефективності цього товару. Таким чином був створений закон «порівняльних переваг», згідно з яким країні потрібно виробляти саме ті товари, за якими її трудові витрати порівняно нижче.
 
Також Рікардо досліджував теорію вартості і був одним із перших хто довів, що при досконалій конкуренції теорія трудових витрат не в змозі пояснити співвідношення цін на товари, але не дивлячись на це він все одно дотримувався трудовій теорії вартості, бо так було зручніше пояснити його модель. Головним завданням для нього було встановлення законів, які розподіляють продукцію між основними класами, а не пояснення відносних цін.
 
Рікардо займався теорією капіталу та описував капітал як частину накопленого багатства країни, яке використовується у виробництві і складається з елементів, які необхідні для того щоб привести в рух працю. Також було доведено, що через нерівності прибутку на вкладений капітал, він може переходити з однієї праці до іншої.
 
Досліджуючи теорію ренти Рікардо вважав, що за користування землею завжди потрібно платити, бо ділянки обмежені та мають різну якість землі, і чим більше зростає чисельність населення, тим гірші ділянки починають оброблятися. Ділянки можуть бути різні за своєю якістю і розташуванню, і саме витрати на обробку гіршої землі визначають вартість сільськогосподарських продуктів.
Вивчаючи теорію заробітної плати Рікардо постановив, що праця має декілька вартостей: природну і ринкову. Природна використовується для задоволення власних потреб та потреб своєї сім'ї, а ринкова складається з урахуванням реального співвідношення попиту і пропозиції.
 
Розробляючи теорію грошей Рікардо вважав, що не існує товару, який би міг завжди бути досконалою мірою вартості для всіх речей. Рікардо був прихильником кількісної теорії грошей.
 
Аналізуючи теорію відтворення Рікардо був згоден з законами ринку Сея: гроші тільки мірило за яке ми купуємо товари, насправді ж, ми їх купуємо за той товар чи послугу яку створюємо самі. Якщо виробити забагато якогось товару, то ринок буде ним переповнений і ми навіть не відшкодуємо капітал, який був витрачений на його виробництво.
 
Найвідоміші наукові праці Д. Рікардо.
 
  1. D. Ricardo The High Price of Bullions: The Proof of the Depreciation of Bank Notes./ D. Ricardo - London: printed by Harding & Wright; Third Edition 1810, - 74p
  2. D. Ricardo Essay on the Influence of a Low Price of Corn on the Profits of Stock./ D. Ricardo - London: Printed for John Murray; Second Edition 1815, - 50p
  3. D. Ricardo On the Principles of Political Economy and Taxation ./ D. Ricardo - London: Printed for John Murray; First Edition 1817, - 604p
  4. The Works and Correspondence of David Ricardo, ed. Piero Sraffa with the Collaboration of M.H. Dobb (Indianapolis: Liberty Fund), 2005, - 447p
 
Публікації про життєвий шлях та наукову діяльність Д. Рікардо.
 
  1. Heertje, Arnold "The Dutch and Portuguese-Jewish background of David Ricardo". European Journal of the History of Economic Thought 11 (2) – 2004. - 281–294.
  2. Sowell, Thomas  On classical economics. New Haven, CT: Yale University Press – 2006
  3. Блауг М. Рикардо, Давид // 100 великих экономистов до Кейнса = Great Economists before Keynes: An introduction to the lives & works of one hundred great economists of the past. — СПб.: Экономикус, 2008. — С. 246-251. — 352 с
  4. Афанасьев В. С. Глава 2. Давид Рикардо // Всемирная история экономической мысли: В 6 томах / Гл. ред. В. Н. Черковец. — М.: Мысль, 1988. — Т. II. От Смита и Рикардо до Маркса и Энгельса. — 574 с.
  5. Davis, William L., Bob Figgins, David Hedengren, and Daniel B. Klein. "Economics Professors' Favorite Economic Thinkers, Journals and Blogs (along with Party and Policy Views)," Econ Journal Watch 8(2): May 2011, - 126–146
  6. Shiozawa, Y. "A New Construction of Ricardian Trade Theory: A Multi-country, Multi-commodity Case with Intermediate Goods and Choice of Production Techniques". Evolutionary and Institutional Economics Review 3 (2): 2007, - 141–187.
Кiлькiсть переглядів: 1623