Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця)

Змiст
  • img
  • img
  • img
  • img
  • img

Шарль Фур’є

Шарль Фур’є (Charles Fourier)

 
Фур’є - не лише критик; завжди життєрадісний по своїй натурі, він стає сатириком, і навіть одним з найбільших сатириків усіх часів".
Ф. Енгельс ("Розвиток соціалізму від утопії до науки")
 
Біографія. Шарль Фур’є (Франсуа Марі Шарль Фур’є)  народився 7 квітня 1772 р. у м. Безансон, Східна Франція. Початкову освіту здобув у Безансонському єзуїтському коледжі, до якого вступив у 1782 р. Займався самоосвітою та захоплювався географією. Усі отримані від батьків гроші йшли на придбання книжок та атласів. Після навчання (1784-1785 р.) намагався вступити до інженерного училища.
 
1785-1792 р. працював прикажчиком  у різних містах та багато подорожував. У 1792 р. відкрив власну торгову справу в Ліоні та  займався торгівлею колоніальними товарами. 1793 р.  Фур’є було мобілізовано до армії повстанців – до загону кінних єгерів,  двічі піддавався арешту і трохи не був розстріляний. Був звільнений від військової служби (1795 р.), працював прикажчиком у хлібного торговця у Марселі (1795 р.), експертом із приймання сукна на ліонські військові склади департаменту Рони (1811 р.). 
 
У 1816 р. знайшов першого учня, яким став Жюст Мюірон. У 1820 р. був представлений безансонському суспільству. 1816-1822 р. працював біржовим маклером у Ліоні. Займав посаду завідувача бюро статистики префектури Рони.  1823-1825 р. жив у Парижі, працював касиром у промисловій конторі в Ліоні.
 
Помер Шарль Фур’є 10 жовтня 1837 р. у віці 65 років. Похований на кладовищі Монмарт у Парижі.       
 
Академічна діяльність та професійне визнання. Ідеї Фур’є  у своєму розвитку отримали підтримку суспільства.
 
З науковця глузували, його книги не мали широкого попиту, а теорії не сприймалися серйозно. «Теорію чотирьох рухів» суспільство зустріло з цілковитою байдужістю (1808 р.).
 
Шарль Фур’є усе життя займався розробкою та вдосконаленням своїх теорій, намагався поширити їх у суспільстві.  Він писав статті і брошури до багатьох французьких журналів. Завдяки його діяльності було створено багато наукових журналів: «Фаланстер» та «Промислова реформа» (1832 р.),  «Фаланга, журнал соціальної наук» («La Phalange, Journal de la Science Sociale», 1836 р.), «Мирна демократія» («Démocratie pacifique», 1840 р.) та ін.
 
Фур’є відстоював необхідність створення нових трудових асоціацій – фаланг. Разом із своїми послідовниками він шукав кошти для будівництва  першого кооперативу (1832 р.). За часів життя у Парижі науковець давав оголошення у газети про добровільний збір грошей. Перша фаланга була створена у Північній Америці лише після смерті вченого (1841 р.).
 
Наукова діяльність. Шарль Фур’є був багатогранним вченим. Він займався вирішенням не тільки економічних, а й суспільних, морально-етичних,  педагогічних та інших проблем. Його думка мала великий вплив на формування економічних течій та теорій по всьому світу. Фур’є багато разів заявляв, що мета його полягає в знищенні цивілізаційного ладу і створенні принципово нового суспільства.
Шарль Фур’є критикував систему виховання. Вважав за необхідним створювати дитячі об’єднання, в яких би зростали діти зі спільними вподобаннями. На думку вченого, це дозволить  розвивати в них активність та колективні відчуття, необхідні для майбутньої діяльності.
 
Фур’є займався розробкою методів досягнення соціальної гармонії у суспільстві, побудованому на засадах справедливості й рівності. Фур’є критикував докапіталістичну торгівлю та вважав її основною проблемою суспільства. На його думку, торговий капітал є носієм експлуатації праці робітника. Він не схвалював революцію і вбачав за необхідне реформування капіталізму. Передбачав зміну вільної конкуренції монополіями, які класифікував на чотири види: колоніальну, просту морську, казенну, кооперативну.
 
Розвивав ідею організації громадської праці, вважав за необхідним часті переходи людей від одного виду праці до іншого. На його думку, у новому суспільстві кожна людина повинна бути забезпечена відповідним життєвим рівнем, через що праця отримає добровільний характер. Абсолютно ігнорував державну владу.
 
Шарль Фур’є проголосив "право на працю" і висунув ідею вільної праці, праці-насолоди. Він передбачив і те, що в умовах нового суспільного ладу капіталістична конкуренція зміниться змаганням. Одним з перших поставив питання про ліквідацію протилежності між містом і селом  (1820-1830 р.). Не розмежував фізичну та розумову працю, вважав їх рівнозначними.
 
Велику увагу приділяв перетворенню буржуазного суспільства у майбутній «лад гармонії». Вчений займався розробкою та розвитком нових працівних асоціацій, які мали назву фаланги (1832-1837 р.). Згідно з Фур'є, вона містить в собі ідею загального братерства і ґрунтується на відповідності приватних і загальних інтересів. У цих кооперативах повинно було поєднуватися як господарське так и промислове виробництво. За основу ладу приймав землеробство, виділяв існування у фаланзі приватної власності.
 
Найважливішим завданням майбутнього суспільства Фур’є бачив у розумній організації споживання. Згідно зі своєю теорією, рекомендував відмовитися від домашнього господарства і замінити його громадським харчуванням, організованого по розрядах, залежно від спроможності людини.
 
Шарль Фур’є розробив нову систему розвитку людства, яка складалася з 4 стадій: рабовласницьку, феодальну, капіталізм вільної конкуренції та торгівельний феодалізм. Вчений вважав, що вільна конкуренція веде до монополії, яка представлялася в образі монополізації торгівлі і банківської справи.
 
Завдяки вченню науковця був сформований новий напрям в історії економічної думки – фур’єризм (1808-1822 р.).  У 30 - 40 роках XIX ст. він був головною соціалістичною течією у Франції. Його розвивала "соціетарна школа" В. Консідерана. Ідеї Шарля Фур’є значною мірою вплинули на розвиток французького утопічного соціалізму.  Вчення Фур’є розвивалося в Англії, Німеччини, Італії, Іспанії. У Північній Америці 1830-1840 р. називають "фур’єристським періодом" в історії соціалізму: на території країни було створено понад 40 фур’єристських колоній.
 
Найвідоміші наукові праці Ш. Фур’є.
 
  1. Fourier, Charles. «Triumvirat continental et paix perpetuelle sous trente ans».// «Bulletin de Lyon», 1803, 17 décembre. 
  2. Fourier, Charles. «Harmonie universelle». – Publication des manuscrits, 1803, t. 1. – pp. 52-53 
  3. Fourier, Charles. «Théorie des quatre mouvements et des destinées générales». – Lyon: Pelzin , 1808 – p. 57
  4. Fourier, Charles. «Traité de l'Association domestique-agricole». – Lyon: Bossange père, 1822 – vol. 2 – pp. 592 et 648
  5. Fourier, Charles. «Le nouveau monde industriel et societaire». – Paris: Bossange père, 1829. – p. 59
  6. Fourier, Charles. «La fausse industrie, morcelée, répugnante, mensongère et l’antidote, l’industrie naturelle, combinée, attrayante, véridique, donnant quadruple produit». – Paris: Bossange père, 1836. – p. 841
  7. Fourier, Charles.  «Théorie des quatre mouvements». -  Paris: Presses du réel, 1998. - pp. 539-542.
 
Публікації про життєвий шлях та наукову діяльність Ш. Фур’є.
 
  1. Jones, Gareth Stedman, and Ian Patterson, eds. «Fourier: The Theory of the Four Movements. Cambridge Texts in the History of Political Thought». –Cambridge: Cambridge UP, 1996. – p. 79
  2. Poster, Mark, ed. «Harmonian Man: Selected Writings of Charles Fourier». –  Garden City: Doubleday, 1971. – p. 344
  3. Beecher, Jonathan and Richard Bienvenu,eds. «The Utopian Vision of Charles Fourier: Selected Texts on Work, Love, and Passionate Attraction». – Boston: Beacon Press, 1971. – p. 427
  4. Beecher, Jonathan. «Charles Fourier: the visionary and his world».  – Berkeley: University of California Press, 1986 – p. 601 
  5. Cunliffe, J. "The Enigmatic Legacy of Charles Fourier: Joseph Charlier and Basic Income". - History of Political Economy, vol.33, No. 3., 2001. – p. 484
  6. Pellarin, C . «The Life of Charles Fourier». -  New York: W.H. Graham , 1846. – p. 236
  7. Туган-Барановский М. И. «Фурье // Очерки из новейшей истории политической экономии: (Смит, Мальтус, Рикардо, Сисмонди, историческая школа, катедер-социалисты, австрийская школа, Оуэн, Сен-Симон, Фурье, Прудон, Родбертус, Маркс)». — СПб.: Изд. журнала «Мир божий», 1903. — С. 134-158. — X, 434 с.
  8. Beecher Jonathan (1993) «Fourier. Le visionnaire   et  son monde». – Paris: Fayard, 1993, – p. 122-123
  9. Аникин А. В. Глава восемнадцатая. «Прекрасный мир утопистов: Сен-Симон и Фурье» // «Юность науки: Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса.» — 2-е изд. — М.: Политиздат, 1975. — С. 350-361. — 384 с. — 50 000 экз.
  10. Simone Debout. L’utope de Charles Fourier. – Dijon: Les pres du réel, 1998, – p. 271
Кiлькiсть переглядів: 1162