Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця)

Змiст
  • img
  • img
  • img
  • img
  • img

Артур Льюіс

Льюіс Артур (Sir William Arthur Lewis)

 
Біографія.
 
Уільям Артур Льюіс народився 23 січня 1915 року на острові Сент-Люсія у Британській Вест-Індії. Його батьками були емігранти з Антигуа Джордж  Фердинанд та Іда Луіза Льюіс. У нього було чотири брати. Хлопчик був талановитим, ще в школі він за три тижні навчання вдома засвоїв програму шкільного навчання за два роки і був переведений на два класи старше. Коли хлопчик ще вчився в школі, помер батько і проблемами виховання займалася мати, дуже працьовита та дисциплінована людина. Закінчив А.Льюіс  коледж св.Марії (Сент-Люсія) у віці 14 років і декілька років працював клерком.
 
У 1933 р. він виграв право на отримання урядової стипендії для навчання у Лондонській школі економіки і поступив до неї наступного року. Льюіс мріяв стати інженером, але розумів, що чорношкірому інженеру неможливо буде працевлаштуватися. Тому він вирішив вивчати управління бізнесом, що в подальшому могло допомогти йому отримати роботу у муніціпалітеті або у сфері торгівлі. Льюіс вивчав менеджмент, статистику, комерційне право, економічну теорію і мріяв повернутися до Сент-Люсії.
 
Хлопець показував значні успіхи у навчанні. Тому, коли у 1937 році він отримав диплом з відзнакою і  ступінь  бакалавра, йому надали повну стипендію для продовження навчання у докторантурі за спеціальністю «економіка промисловості». Наступного року він отримав річний контракт для викладання від Лондонського університету, що зазвичай студентам не пропонувалося.
 
У 1038 році Льюіс одружився з Гледіс Ізабелі Джейкобс з острова Гренада,  яка працювала шкільною  вчителькою у Дон-доні, а потім стала скульптором.У родині народилося дві дочки.
 
У 1939 році Льюіс працює асистентом лектора, заключивши чотирьохрічний контракт. Наступного  року він отримав докторську ступінь у Лондонській школі з економіки і наступні вісім років працював у Лондонському університеті, а у віці 33 років став повним професором Манчестерського університету.
 
У 1959 році Льюіс повернувся на Карібрі (Caribbean). У 1963 р. за свій внесок у розвиток економіки Артур Льюіс отримав лицарське звання.
 
З 1951 по 1973 р р. він входив до групи експертів ООН по проблемам країн, що розвиваються, був заступником виконавчого директора Спеціального фонда ООН.  У 1957-1959  рр. працював радником прем'єр-міністра Гани. З 1959 по 1963  рр. був віце-президентом університету  Вест-Індії. У 1963 р.А Льюіс отримав дворянське звання, мав британське громадянство.
 
Цього року він переїхав до США і почав працювати у Школі державних та міжнародних проблем ім. Вудро Вільсона при Прістонському університеті як професор з економіки та міжнародних проблем. Через п’ять років Льюіс став професором кафедри політичної економії Прістонського університету, де працював двадцять років за винятком чотирьох років (з 1970 по 1974 рр.), коли  він взяв відпустку  у зв’язку з тим, що  став засновником і президентом Карибського банку розвитку на Барбадосі.
 
Помер сер А.Льюіс 15 червня 1991 року на Барбадосі (Великобрітанія) у віці 76 років
 
Академічна діяльність та професійне визнання А. Льюіса. 

Льюіс став одним з лауреатів премії Банку Швеції в пам'ять А. Нобеля з економічних наук (The Sveriges Riksbank Prize in Economic Sciences in Memory of Alfred Nobel) за 1979р. спільно з американським економістом Теодором Шульцем «за новаторські дослідження економічного розвитку, в особливості стосовно до проблем країн, які розвиваються».
 
Льюіс отримав почесні вчені ступені багатьох університетів США, в тому числі Колумбійського, Гарвардського, Йєльського, а також університетів Манчестера, Уельсу, Бристоля, Вест-Індії, Торонто тощо. Він був почесним членом Лондонської школи економіки, членом - кореспондентом Британської академії наук. Льюіс займав посади члена ради Королівського економічного суспільства у Великобританіх, президента Економічного суспільства Гани та члена Економічного консультативного комітету Національної Асоціації підтримки кольорового населення США.
 
Портрет сера Артура Льюіса розміщений на зворотній стороні купюри  в 100 східно-карибських доларів.
 
Наукова діяльність А. Льюіса.
 
А. Льюіс був видатним економістом свого часу, він є автором 12 монографій, 10 офіційних звітів, більш ніж 70 статей, які були присвячені різним проблемам, але найбільшу відомість йому надали праці, які були присвячені проблемам економічного розвитку країн, що розвиваються.
 
Наукова і академічна діяльність А.Льюіса має як би три фази: дослідження з проблем світової економіки і економічний розвиток; економіка промисловості; економічні проблеми слаборозвинутих країн. На першій фазі за результатами досліджень ще в Лондонській економічній школі був опублікований у 1949 році «Економічний огляд 1919…1939рр» ("Economic Survey 1919...1939").
 
Результати досліджень в галузі економіки  промисловості було  узагальнено у книзі «Накладні витрати: нариси з економічного аналізу» ("Overhead Costs: Some Essays in Economic Analysis"), яка була опублікована у 1950році.
 
А. Льюіс висунув  концепцію множини факторів зростання, яка  поєднувала різні теорії соціального, економічного, психологічного характеру. Одним з найбільш важливих відкриттів Артура Льюіса є його «модель двох секторів», яку ще називають моделлю Льюіса, яку він вперше виклав  у 1951 році у доповіді “Економічний розвиток у країнах з низьким доходом” ("Economic Development in Low-Income Countries").
 
На відміну від більшості експертів, які  вважали що для забезпечення економічного розвитку країн, що розвиваються, необхідно кошти, які отримано від експорту національної продукції і інших джерел, вкладати у промисловий сектор, Льюіс прийшов до іншого висновку. Він вважав, що  каталізатором зростання є стрімкий развиток промисловості. Необходимою умовою його досягнення є вза­ємодія двох секторів – сучасного (промислового) та традиційного (аграрного). Забезпечення економічного зростання Льюіс пропонував розглядати  як процес капіталовкладень і в економічний, і в со­ціальний развиток. За Льюісом, для забезпечення економічного зростання у країнах, що розвиваються, треба збільшити   долю інвестицій з 4-5% національного доходу до 15%, що неможливо без активного втручання держави.  При цьому зростання капіталовкладень повинно не стимулювати ефективний попит, як передбачає кейнсіанська модель економічного зростання, а сприяти створенню інфраструктури для акумуляції та перерозподілу додаткового продукту.
 
У подальшому А. Льюіс вдосконалював  свою первісну модель  та основні думки розкрив у книзі «Теорія економічного зростання» ("Theory of Economic Growth"). Він опублікував ряд статей, які були присвячені економічному зростанню.Це  «Сучасні економічні проблеми» («Economic Problems of Today», 1940), «Деякі аспекти економічного розвитку» («Some Aspects of Economic Development», 1969), «Динамичні фактори економічного зростання» («Dynamic Factors in Economic Growth», 1974), «Зростання та коливання» («Growth and Fluctuations», 1978). Саме за дослідження проблем економічного розвитку, особливо стосовно проблем країн, що розвиваються,  А.Льюіс у 1979р. разом із Т.Шульцем отримав  Премію пам’яті Нобеля з економіки.
 
Найвідоміші наукові праці А. Льюіса
 
  1. The Construction of Tables of National Income, Expenditure, Savings and Investement (совм. с Д. Мидом)//Тhе Economic Journal. 1941. Vol. LI, N 202-203, pp. 216-231;
  2. National Income and Expenditure. Oxford, 1944 (совм. с Д. Мидом);
  3. The Role of Measurement in Economics. Cambridge /Eng./, 1951; Quantify and Price Indexes in National Accounts. Paris, 1956;
  4. Social Accounting and Economic Models. Ankara, 1956 (совм. с Д. Крофт-Мюррей, на турецком яз.);
  5. Input-Output and National Accounts. Paris, 1966;
  6. Mathematics in the Social Sciences and Other Essays. London, 1966;
  7. Mathematical Models of the Economy and Other Essays. London, 1970;
  8. Demographic Accounting and Model Building. Paris, 1971;
  9. Aspects of Economic and Social Modelling. Geneva, 1981.
 
Російською мовою:
 
  1. М., 1965; Метод "затраты-выпуск" и национальные счета. М., 1966;
  2. Применение метода баланса к статистике населения как средстве планирования народного образования//Экономика и математические методы. Т. 3. Вып. 3. М., 1967;
  3. Экономические и демографические счета и распределение доходов//Там же. Т. 7. Вып. 5. М., 1971.
 
Публікації про життєвий шлях та наукову діяльність А. Льюіса.
 
  1. Deaton А. (ред.). Essays in the Theory and Measurement of Consumer Behavior. Cambridge, 1981;
  2. New York Times. 1984, October 19;
  3. Science. N 227. 1985, January 4;
  4. Johansen L. Richard Stone's Contributions to Economics//Scandinavian Journal of Economics. 1985. Vol. 87. N 1, pp. 4-43.
  5. Блауг М. Льюис, У. Артур // 100 великих экономистов после Кейнса = Great Economists since Keynes: An introduction to the lives & works of one hundred great economists of the past. — СПб.: Экономикус, 2009. — С. 165-168. — 384 с. — (Библиотека «Экономической школы», вып. 42). 
  6. Sir Arthur Lewis (англ.). — статья из Encyclopædia Britannica Online.
 
 
Кiлькiсть переглядів: 600