Харківський національний економічний університет
імені Семена Кузнеця (ХНЕУ ім. С. Кузнеця)

Змiст
  • img
  • img
  • img
  • img
  • img

Напрями досліджень

ВИЗНАЧНІ РЕЗУЛЬТАТИ ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕННЬ

 
1. Стратегічне управління життєдіяльністю підприємств на основі інвестування для забезпечення гідної якості трудового життя. Науковий керівник – д.е.н., професор Ястремська О.М.
 
Етап 1. Теоретико-методологічне підґрунтя стратегічного управління життєдіяльністю підприємств з урахуванням її якості на основі інвестування.
 
Основні результати:
вперше:
  • розроблено методологічний підхід щодо формування та функціонування соціально-економічного інституту якості, який дозволить забезпечити взаємодію зацікавлених сторін, формалізувати подання якості, визначити інституційні механізми її забезпечення з урахуванням розробленого методичного  забезпечення визначення та підтримки якості життєдіяльності підприємства за складовими ресурсного потенціалу, лояльності споживачів та компетентності постачальників.
  • розроблено методологічний підхід до формування системи «підприємство-інвестор-працівники» в процесі формування та реалізації стратегій життєдіяльності та інвестиційної діяльності промислових підприємств, визначено характеристики і властивості запропонованої системи за: сутністю і складністю, здійснюваністю, методологією цілеспрямованості, процесами функціонування і розвитку;
  • запропоновано науково-методологічний підхід до формування стратегій життєдіяльності на основі інвестування промислових підприємств з урахуванням їх інвестиційної привабливості, сприйнятливості до проектних пропозицій та економічної ефективності результатів;
  • методологічний підхід до визначення та підтримки якості життєдіяльності підприємства, суттєвою відзнакою якого є врахування та кількісне визначення складових ресурсного потенціалу, лояльності споживачів та компетентності постачальників за складноструктурованою системою якісних та кількісних показників.
 
удосконалено:
  • інтеграційну теорію стратегічного управління життєдіяльністю промислових підприємств з урахуванням її соціального й економічного, зовнішнього і внутрішнього, суб’єктивного та об'єктивного характеру на основі синергетичної парадигми, положень про функціонування інституту інвестування та основних положень сучасної парадигми стратегічного управління життєдіяльністю підприємств;
  • концепцію формування стратегій життєдіяльності щодо інвестування підприємств як сукупності інвестиційних та інформаційної взаємодії із зовнішнім середовищем; принципи реалізації концепції, що складаються із загальнофілософських, загальносистемних і стратегічних; категорії і поняття, необхідні для розроблення нових методологічних і методичних засад стратегічного інвестування в сучасних умовах на основі міждисциплінарного і системного підходів;
  • сформовано теоретичний базис оцінки якості життєдіяльності підприємства, який інтегрує комплементарні підходи щодо визначення: якості використання його потенціалу, якості його зовнішнього ресурсного забезпечення, лояльності підприємств-споживачів на основі положень функціонального, системного, ситуаційного, динамічного, сінергетичного, ресурсного, структурного, процесного, проектного та компетентністного підходів;
  • запропоновано методичний підхід до формування стратегічного контролінгу життєдіяльності підприємства у контексті експортно-імпортної діяльності, що побудований на основі розроблених стратегічних когнітивних карт;
  • розроблено методичний підхід до визначення фінансової стійкості підприємства для забезпечення економічної безпеки його життєдіяльності, відмінністю якого є використання методу канонічних кореляцій для обґрунтування системи часткових показників;
  • класифікацію існуючих моделей соціальної політики підприємств за рахунок виділення класифікаційної ознаки «за ступенем відкритості», що дозволяє виділити відкриту і закриту моделі соціальної політики, та відповідає стратегічній меті Концепції гідної праці – орієнтації розвитку сучасних підприємств не тільки на економічні, але й на соціальні заходи.
  • визначено перелік стратегічних напрямів соціального розвитку життєдіяльності підприємств шляхом акцентування уваги на забезпеченні соціального партнерства, відмови від мінімального розміру оплати праці як нормативу при встановленні величини соціальних виплат, розвитку внутрішньо фірмового соціального страхування та доповнення його добровільним страхуванням.
 
дістали подальшого розвитку:
  • послідовність етапів оцінювання розвитку системи організаційних знань в структурі професійної освіти працівників промисловості, яка відрізняється від існуючих обґрунтованою сукупністю показників розвитку системи організаційних знань, побудовою індексу розвитку системи організаційних знань та групуванням підприємств відповідно до динаміки даного індексу з використанням методу кластерного аналізу. Реалізація такої послідовності етапів створить можливості для проведення порівняльного аналізу підприємств при оцінюванні їх конкурентних переваг;  
  • методичний підхід до вибору напрямів інвестування у розвиток систем організаційних знань у промисловості, особливості якого полягають у виборі пріоритетного напряму інвестування в залежності від визначеного ступеня впливу інвестицій на розвиток організаційних знань з використанням методу головних компонент. Застосування даного методичного підходу надасть змогу провести групування промислових підприємств залежно від ступеня впливу того чи іншого напряму інвестування на динаміку індексу організаційних знань та розробити практичні рекомендацій для кожної групи підприємств щодо розвитку їх систем організаційних знань;
  • основні фактори впливу на розвиток системи організаційних знань промислових підприємств, який, на відміну від існуючих, базується на обґрунтуванні наявності характеристик параметрів порядку у виокремлених факторів та визначенні ступеня їх впливу на розвиток зазначеної системи за наступними напрямами: професійно-освітній, інноваційно-науковий, інформаційно-комунікаційний та пов'язаний з корпоративною культурою. Обґрунтований перелік параметрів порядку системи організаційних знань доцільно врахувати в процесі побудови моделей розвитку даної системи та прогнозування її динаміки з метою удосконалення процесу планування діяльності підприємства.
 
Переваги над аналогами полягають у об’єднанні зазначених показників у групи, що характеризують освітню, інноваційно-наукову та інформаційно-комунікаційну складові системи організаційних знань дозволяє визначити пріоритетні напрями інвестування з метою отримання підприємством позитивних соціальних та економічних ефектів.
 
Практична цінність отриманих результатів полягає у підвищенні компетентностей персоналу підприємства за рахунок формування бази його організаційних знань та її розширення на основі вибору пріоритетних напрямів інвестування та в підвищенні компетентності продуктивності праці персоналу на основі забезпечення надбання сучасних компетентностей.
 
2. Консолідація обліково-аналітичної інформації в організації управління безпекою інноваційного розвитку великомасштабних економіко-виробничих систем: теорія та методологія. Науковий керівник – д.е.н., професор Пилипенко А.А.
 
Етап 1. Теоретичні основи забезпечення економічної безпеки інноваційного розвитку великомасштабних економіко-виробничих систем.
 
Основні наукові результати:
вперше:
  • розроблено моделі інституційної платформи інноваційно-інтеграційного розвитку аграрного сектора економіки в умовах децентралізації й дерегуляції влади на засадах самоврядування, державно-приватного-партнерства і кластеризації при чіткому визначенні місця і ролі інтеграційних відносин в парадигмі сталого розвитку України з урахуванням циклічного характеру інституціональних форм інтеграції, їх процесної еволюції та прогресивних ринкових механізмів формування інвестиційного забезпечення євроінтеграційних імперативів діяльності інтегрованих агропромислових підприємств;
  • обґрунтовано теоретико-методологічний базис консолідації обліково-аналітичної інформації в циклах управління економічною безпекою розвитку великомасштабних економіко-виробничих систем, заснований на додержанні критеріїв стійкості, адаптивності та інноваційності процесів розвитку, розповсюдженні принципів формування економіко-виробничих систем до регіонального рівня з використанням у якості основи для процесів консолідації інформації їх архітектурного опису в термінах моделі життєздатних систем та відповідним удосконаленням понятійно-категорійного апарату. Об’єднання ресурсно-ситуаційного підходу до організації управління з логістичною парадигмою в рамках виділених архітектурних проекцій передбачає забезпечення протидії факторам-загрозам за рахунок консолідації елементів матеріально-технічної бази учасників великомасштабних економіко-виробничих систем та представлення технічного переозброєння як превентивного інструменту підтримки економічної безпеки;
 
удосконалено:
  • процедура оцінювання потенціалу інноваційного розвитку регіону, відмінність якої полягає у представленні завдання формування регіональних інноваційних програм, як задачі багатокритеріального альтернативного вибору в умовах наявності різноманітних факторів невизначеності нестатистичного походження та обґрунтованому застосуванні нечітко-множинного моделювання для оцінки інноваційного потенціалу. В рамках даного результату здійснено формалізацію вхідних критеріїв оцінювання інноваційного потенціалу регіону, представлених у лінгвістичній формі, відповідними функціями приналежності, а також нечіткими числами, для подальших м'яких обчислень.
  • методичний підхід до обґрунтування вибору організаційної форми державно-приватного партнерства як інструменту мотиваційного забезпечення активізації інноваційної діяльності великомасштабних економіко-виробничих систем, що на відміну від існуючих підходів, базується на узагальненні оцінок характеристик соціально-економічних відносин, що виникають між суб’єктами інноваційного співробітництва;
  • методичне забезпечення організації інноваційної діяльності великомасштабних економіко-виробничих систем, відмінність якого полягає у орієнтуванні на принципи  управління потоковими процесами підприємств та врахуванні при розподілі відповідальності за виконання управлінських функцій та робіт варіабельності складових логістичного процесу в межах існуючої організаційної структури підприємства, та у формуванні мотиваційного комплексу забезпечення економічної поведінки персоналу, орієнтованої на задоволення можливих додаткових ресурсних потреб підприємства, необхідних для усунення потенційно ймовірних відхилень актуальних оперативних завдань від стратегічних індикаторів розвитку підприємства;
  • систему регулювання обсягів продажів продукції, як вираження її конкурентоспроможності, яка на відміну від інших базується на теорії автоматичного управління, враховує динамічний характер природи об’єкту управління у короткостроковому періоді та використовує параметр інтегрованого енергетичного відгуку системи на збурення, що дозволяє на основі аналізу зовнішніх і внутрішніх факторів в автоматизованому режимі обирати маркетингову стратегію та встановлювати орієнтири для ініціалізації процедур консолідації обліково-аналітичної інформації;
  • методичний підхід діагностики стану логістичних систем підприємств машинобудівного комплексу через проведення дослідження стану внутрішнього логістичного потоку, який на відміну від існуючих враховує якісний (проводиться шляхом анкетування рівня розвитку логістичних функцій підприємства) та кількісний (через оцінку ступеню та якості впливу показників стану логістичного потоку в закупівельній, виробничій та збутових сферах внутрішнього логістичного потоку підприємства на віддачу на логістичні витрати з застосуванням кореляційного методу) аспекти прийняття управлінських рішень;
  • технологію консолідації інформації в управлінні стратегічною поведінкою великомасштабної економіко-виробничої системи, відмінність якої полягає в: орієнтуванні менеджменту великомасштабної економіко-виробничої системи на рівень її інноваційної сприйнятливості; застосуванні підпорядкованої обраному сценарію життєдіяльності великомасштабної економіко-виробничої системи  ієрархічної процедури нечіткого логічного висновку щодо отримання інтегральної оцінки потенціалу розвитку підприємств-учасників; обґрунтуванні набору показників, орієнтованих на визначення ефективності використання наявної комбінації реальних активів та бізнес-процесів підприємства у сполученні з оцінюванням спроможності трансформаційного та економічно безпечного перегляду такої комбінації; встановленні детермінант, логіки та параметри стратегічної поведінки підприємства у сфері реалізації потенціалу його розвитку; матричному обґрунтуванні типових стратегічних рішень в розрізі виділених елементів стратегічного процесу з обґрунтуванням послідовності їх реалізації;
 
дістали подальшого розвитку:
  • систематизація понятійно-категоріального апарату предметної сфери формування та розвитку державно-приватного партнерства для обґрунтування концептуальних підходів формування державно-приватного партнерства в сфері державної політики міжсекторальної взаємодії. Особливість зазначеного підходу складається в узагальненні наукових підходів, сформованих в різних напрямках дослідження проблем суспільних трансформацій, що визначають напрямки перетворення традиційних форм міжсекторальної взаємодії в сучасні форми партнерства, що вирішують актуальні завдання соціально-економічного розвитку;
  • концептуальні положення та комплекс інструментів державної підтримки внутрішнього ринку інноваційних продуктів в частині: формування об’єктно-результатної декомпозиції інноваційної діяльності; методологічного осмислення проблеми побудови ефективної системи  управління інноваційною  діяльністю суб’єктів господарювання і у тісному зв’язку з системою економічної безпеки; проведення тестування ефективності функціонування національного інноваційного середовища з позицій міжпарадигмального синтезу системної, інформаційної та інституціональної парадигм економічного дослідження; доведеності впровадження дворівневої система державної підтримки вітчизняних підприємств-інноваторів на стадії ідея-інноваційний проект (товар); диференціації підходів до створення науково-технологічної платформи інноваційного розвитку держави шляхом кластерізація  інноваційно-активних підприємств за регіональною ознакою;
  • комплексні дослідження напрямів залучення інвестиційних ресурсів інтегрованими підприємствами аграрного сектора економіки від міжнародних фінансових інституцій та механізми реалізації інвестиційних проектів одержання кредитів і гарантій від експортних кредитних агентств із формуванням пропозицій розвитку європейських експортних кредитних агентств (ЕКА) в Україні;
  • методичний підхід до оцінювання механізму координації ефективності діяльності підприємства, який, на відміну від відомих будує оцінку ефективності діяльності на двох діалектично взаємозалежних площинах (характеристики самого механізму та кінцеві результати діяльності підприємства), сприяє формуванню противитратної складової підвищення ефективності діяльності (на основі координації виробничої діяльності через оптимізацію економічних витрат в процесі відтворення результату підприємства), забезпечує зменшення кількість процедур узгодження на вищому рівні за рахунок формування горизонтальних робочих груп (проводиться мінімізація кількості витрат часу на координаційні консультації відповідно до результатів функціонально-вартісного аналізу) та при виборі базового блоку механізму ґрунтується на рівні ефективності певного кластера підприємств, а додаткових субмеханізмів – на відхиленні від середнього значення у кластері за рівнем ефективності;
  • процедура оцінювання економічної ефективності технічного переозброєння та визначення параметрів фінансово-економічного забезпечення технічного переозброєння  учасників великомасштабних економіко-виробничих систем, відмінність якої міститься використанні структурованої за трьома рівнями система показників оцінки загальної економічної ефективності технічного переозброєння (відображають процеси, які сприятимуть вибору основних виробничих засобів з метою технічного переозброєння; оцінюють ефективність інвестиційних вкладень в технічне переозброєння; вимірюють отримані підприємством можливості після впровадження технічного переозброєння), виокремленні підсистеми оцінки ефективності технічного переозброєння з формалізацією її етапів та використанні визначеного за допомогою таксономічного показника розвитку інтегрального рівня загальної економічної ефективності технічного переозброєння для оптимізації джерел інвестування процесу технічного переозброєння. В рамках формування фінансово-економічного забезпечення технічного переозброєння передбачено використання одного з нетрадиційних джерел – відсотків від чистого доходу від реалізації продукції;
  • технологія консолідації облікової інформації приватних підприємств із фінансового інвестування, відмінність якої полягає в уточненні облікової сутності фінансових інвестицій, розширенні їх облікової класифікації шляхом поетапного розподілу в розрізі виділених класифікаційних ознак (терміни утримання, економічна природа, рівень впливу на інвестора, територіальна належність емітента цінних паперів) та удосконалення структури фінансової звітності в частині розкриття бухгалтерської інформації про стан та рух фінансових інвестицій підприємства.
 
3. Розроблення методології соціально-економічного розвитку регіону на підґрунті формування системного базису синтезованого капіталу та інформаційної інфраструктури. Науковий керівник – д.е.н., професор Гавкалова Н.Л.
 
Етап 1. Розроблення науково-теоретичних засад соціально-економічного розвитку регіону при створенні системного базису синтезованого капіталу.
 
Наукова новизна отримана в 2015 році:
вперше
  • запропоновано змістовні характеристики поняття «синтезований капітал», яке базується на узагальненні понять «людський капітал», «інтелектуальний капітал» і «соціальний капітал» на підставі комплексного підходу, який генерується трудовими ресурсами країни, регіону, організації; накопичується, використовується та розповсюджується як на макро-, так і на мікроекономічному рівні, і таким чином забезпечує розвиток підприємств, регіону та країни в цілому;
  • розроблено структуру синтезованого капіталу яка включає елементи з характеристиками, що властиві інтелектуальному, соціальному та людського капіталів, що дозволило визначити її головні компоненти, взаємозв’язки між ними та визначити шляхи забезпечення цілей використання синтезованого капіталу;
 
дістало подальшого розвитку
  • систематизація чинників впливу на синтезований капітал як сукупності чинників формування та використання інтелектуального, людського та соціального капіталів, який на відміну від існуючих дозволяє згрупувати зазначені чинники за рівнями (мікроекономічний, мезоекономічний та макроекономічний) та визначено взаємовплив зазначених чинників між обраними рівнями;
 
удосконалено
  • процедуру вибору сценаріїв визначення впливу чинників на формування та ефективне використання синтезованого капіталу, яка відрізняється від існуючих застосування методу когнітивного моделювання та враховує взаємовплив чинників різного рівня.
  • Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні та методичні положення науково-дослідної роботи доведено до рівня конкретних методичних рекомендацій щодо формування та ефективного використання синтезованого капіталу для забезпечення розвитку підприємств, регіону та країни в цілому.
 
НАЙВАЖЛИВІШІ РЕЗУЛЬТАТИ ПРИКЛАДНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
 
1. Планування, моніторинг, самооцінки діяльності розвитку вищого навчального закладу. Науковий керівник — д.е.н., професор Пономаренко В.С.
 
Етап 1. Теоретичне обґрунтування концепції та системи планування, моніторингу, самооцінки діяльності і розвитку ВНЗ в умовах інформаційного суспільства та економіки знань.
 
Основні результати отримані в 2015 році:
вперше:
  • розроблено концепцію та теоретичну модель управління діяльністю та розвитком вищого навчального закладу на адаптивних засадах, яка передбачає; узгодження: змін та вимог зовнішнього і внутрішнього середовища, процесів управління та самоуправління; цілей, дій та результатів діяльності й розвитку ВНЗ; нерівномірності та нелінійності розвитку підсистем ВНЗ; стратегічного та поточного управління на всіх ланках керівної вертикалі ВНЗ.
  • запропоновано систему планування, моніторингу, самооцінки діяльності та розвитку ВНЗ, яка передбачає їх узгодження на основі застосування технологій і форм планування, моніторингу самооцінки з використанням єдиної системи показників діяльності та розвитку ВНЗ, що дозволяє отримати одночасно прогностичну модель бажаного стану розвитку ВНЗ, дієве інформаційно-аналітичне забезпечення для відстеження та вчасного корегування процесу досягнення стратегічних та поточних цілей на всіх рівнях структури управління ВНЗ, залучення до управління діяльністю та розвитком ВНЗ різних категорій учасників освітнього процесу.
  • запропоновано систему маркетингово-моніторингового супроводу якості надання освітніх послуг вищим навчальним закладом, яка надає суб’єкту управління освітнім процесом вищого навчального закладу інформацію про стан зовнішніх та внутрішніх аспектів якості надання освітніх послуг та сприяє оперативному впливу та коригуванню цього стану для забезпечення ефективності та результативності підготовки фахівців.
 
удосконалено:
  • уточнено понятійно-термінологічний апарат дослідження шляхом побудови моделі терміносистеми дослідження планування, моніторингу, самооцінки в системі управління діяльністю та розвитком ВНЗ на адаптивних засадах, у якій відображено різні види відносин між основними термінами, що забезпечують дослідження; уточненні поняття ««адаптивне управління розвитком вищого навчального закладу «освітній моніторингу на рівні вищого навчального закладу», «маркетингове управління ВНЗ», «маркетингово-моніторинговий супровід».
  • уточнено зміст управління розвитком ВНЗ на адаптивних засадах, який полягає у реалізації наступних функцій за лінійно-функціональною структурою управління: спільне визначення стратегічних цілей і завдань розвитку ВНЗ, стратегічне та відповідне поточне планування діяльності та розвитку ВНЗ, планування динаміки розвитку та поточної роботи ВНЗ, організацію та кооперацію дій з розвитку ВНЗ, моніторинг та самооцінку якості діяльності і розвитку ВН, регулювання та саморегулювання діяльності суб’єктів ВНЗ відповідно стратегій розвитку.
  • уточнено місце маркетингово-моніторингових досліджень в системі управління якістю надання освітніх послуг вищим навчальним закладом. Удосконалено технологію організації та проведення маркетингово-моніторингових досліджень, яка полягає у поетапному розв’язанні завдань, пов’язаних із аналізом стану позиціювання ВНЗ на ринку освітніх послуг та ринку праці; аналізом зовнішнього і внутрішнього середовища, розробленням пропозицій, створенням інформаційно-аналітичної бази та середовища освітніх послуг ВНЗ, формуванням комунікативної політики ВНЗ, оцінюванням ринкової ситуації, забезпеченням належного рівня позиціонування ЗНЗ на ринках освітніх послуг і ринку праці.
  • удосконалено систему показників якості діяльності та розвитку ВНЗ: 1) яка будується на основі законодавчої та нормативної бази, що регулює діяльність ВНЗ України, Стандартів та рекомендацій щодо забезпечення якості в Європейському просторі освіти, врахування індикаторів та показників аплікаційних форм за методологіями міжнародних та національних рейтингів, внутрішніх нормативних документів ВН; 2) на основі якої можуть бути сформовані бази показників для визначення якості освіти, стану та розвитку освітнього середовища, якість діяльності за окремими підсистемами (напрямами діяльності, рівнями управління).
  • удосконалено методичний підхід до моніторингу якості освіти за рахунок розробленої моделі, в які визначені об’єкти моніторингу,  функціональні елементи моніторингу, етапи та процедури проведення моніторингу, система показників, інструменти моніторингу.
 
дістали подальшого розвитку:
  • концепція спрямованої самоорганізації в управлінні освітою та адаптивного управління соціально-пеагогічними системами, яка була використана для розробки концепції та теоретичної моделі управління діяльністю і розвитком вищого навчального закладу на адаптивних засадах; побудови системи планування, моніторингу, самооцінки діяльності та розвитку ВН; розробки технології її реалізації;
  • концепція маркетингового управління в освіті за рахунок уточнення порівняльних характеристики класичного та освітнього маркетингу, дослідження  маркетингово-моніторингового супроводу якості надання освітніх послуг вищим навчальним закладом, використання on-line інструментарію для проведення маркетингово-моніторингових досліджень;
  • кваліметричне моделювання у частині розробки базової кваліметричної моделі розвитку вищого навчального закладу за основними напрями діяльності, побудові на цій основі варіативних моделей розвитку підсистем ВНЗ;
  • компетентнісний підхід у вищій освіті за рахунок дослідження самоаналізу та самооцінки професійної діяльності і професійної компетентності викладача, самооцінки сформованості риторичної компетентності викладачів і студентів магістратури як суб′єктів педагогічного процесу, оцінки і самооцінки результатів навчання студентів.
 
На відміну від існуючого досвіду реалізації процесів планування, моніторингу та самооцінки в управлінні ВНЗ, запропоновано їх узгодження на основі застосування технологій та кваліметричних форм планування, моніторингу самооцінки на адаптивних засадах з використанням єдиної системи показників діяльності та розвитку вищого навчального закладу, що дозволяє отримати одночасно прогностичну модель бажаного стану розвитку ВНЗ, дієве інформаційно-аналітичне забезпечення для відстеження та вчасного коригування процесу досягнення стратегічних та поточних цілей на всіх рівнях структури управління ВНЗ, залучення до управління діяльністю та розвитком ВНХ різних категорій учасників процесу.
 
Результати дослідження дозволяють використати технології розроблення кваліметричних моделей для розробки стратегічних та поточних планів діяльності і розвитку ВНЗ, факультетів, кафедр, індивідуального планування роботи викладачів з урахуванням специфіки їх діяльності, здійснювати на їх основі процедури моніторингу та самооцінки. Матеріали дослідження використані для організації та проведення моніторингу якості освіти у ВНЗ, маркетингово-моніторингових досліджень.
 
Напрацьовані у ході дослідження теоретичні та практичні розробки використані для отримання ліценцій та забезпечення навчального процесу спеціальностей 8.18010020 «Управління навчальним закладом (за типом)», 8.18010021 «Педагогіка вищої школи», зокрема навчальних дисциплін «Моніторинг та педагогічний контроль у системі освіти», «Аудит та оцінювання управлінської діяльності», «Управління навчальною та виховною діяльністю».
 
2. Розробка концептуально-методичного та модельного забезпечення механізму управління державним замовленням в межах ВНЗ для підготовки фахівців з вищою освітою  відповідно до потреб ринку праці.  Науковий  керівник — д.е.н.,  професор  Раєвнєва О.В.
 
Етап 1. Аналіз та удосконалення світового та національного досвіду підвищення автономності функціонування ВНЗ.
 
Отримані результати:
  • визначення еволяторних етапів розвитку освітніх систем, їх характерних рис за рахунок системного аналізу практики функціонування ВНЗ, формування пропозицій щодо модернізації системи вищої освіти в Україні;
  • розробка технологічної схеми формування системи заходів підвищення привабливості ВНЗ для абітурієнтів в умовах зниження державного фінансування закладів освіти на підставі визначення світових проблем розвитку освіти та узагальнення світового та національного досвіду;
  • розробка методичного підходу посилення автономності ВНЗ за рахунок визначення напрямів саморозвитку й самозабезпечення їх діяльності на підставі системного аналізу світового досвіду, національних законодавчих ініціатив, що дозволить розробити пропозиції з удосконалення нормативних документів;
  • формування технології побудови таблиць відповідності між видами економічної діяльності, галузями знань,напрямами підготовки та посадами фахівців з вищою освітою з урахуванням законодавчих змін, що дозволить здійснити діагностику наявності диспропорцій між випуском фахівців з вищою освітою та потреби ринку праці в них та розробляти пропозиції щодо усунення цих диспропорцій.
 
Наукова та практична значущість отриманих результатів полягає в наступному:
1) розроблено методику іміджевої політики університету. Наукова новизна складається в розробці методичного забезпечення побудови іміджевої політики університету у вигляді алгоритмічної моделі. Практична значимість полягає у доцільності застосування запропонованої методики для ВНЗ ІІІ – ІV рівня акредитації з метою підвищення іміджевої привабливості ВНЗ для споживачів освітніх послуг. 2) запропоновано технологію формування системи заходів підвищення привабливості ВНЗ на підставі розробки методичного підходу до оцінювання якості знань абітурієнтів та зміни їх уподобань щодо вибору спеціальності за рахунок змін вибору предметів ЗНО. Практична значимість технології формування системи заходів підвищення привабливості ВНЗ полягає у спрямованості розробки як складової частини системи моніторингу оцінки привабливості ВНЗ для абітурієнтів. 3) запропоновано технологію визначення відповідності між видами економічної діяльності, галузями знань,напрямами підготовки та посадами фахівців з вищою освітою на основі таблиці відповідності надає механізм визначеності навчальних спеціальностей, які формують компетентності, необхідні для фахівців з вищою освітою у відповідній галузі.
 
Практичне значення запропонованої технології полягає в отриманні інструменту, завдяки застосуванню якого МОН та ВНЗ можуть розподіляти співвідношення бюджетних місць для навчання студентів відповідно до потреб ринку та роботодавців.
 
 
Тематика наукових досліджень ХНЕУ ім. С. Кузнеця 2016
Презентації кафедр
Контакти
 
 
Кiлькiсть переглядів: 10842